зима-мама
На хмарах, високо-високо в небі сидять янголятка і струшують донизу білий пух, солодку вату і свої легкі подихи. Може, вони вже весело наспівують різдвяних колядок, а може задумуються, чи були чемними цього року, але не спиняються ні на мить і на землю, кружляючи, падає сніг. Десь там внизу, на вікнах вже проросли паперові сніжинки та кольорові гірлянди, а у вузеньких вуличках міста ховаються запахи цитрин та шоколаду - так пахне зима-мама. Пахне вітальними листівками і сніговиками, гарячим чаєм, горішками, тисячами ялинкових гілочок, іскрами бенгальських вогнів і мокрими рукавичками, дзвінками та смсками. Мабуть, зима-мама до всього пахне ще й холодом, але на нього в святковому календарі не залишається часу.