У ліс
Більшість довкола так жвавенько запірнули в свою осінню нудьгу, що аж якось ніяково не підтримати ініціативи. Але ж, як в пісні співається "помічаймо, люди, не тільки те, що болить".
Бо за тими хмарами обов’язково є небо. Синє-синє, неможливо глибоке. І безумовно, є сонце. І можна таки вибратися до лісу, шурхотіти ще минулорічним листям, ловити промені крізь досі зелене гілля. І яка різниця, хто знайде найбільшого білого гриба, якщо можна отак просто поблукати між стовбурами, в яких вже поволі засинає життя. Можна взяти з собою теплого шалика, щоб змерзнувши, ховати в ньому своє дихання. Можна навіть взяти з собою трішки кави - лише заради того, щоб відчути її запах серед осіннього лісу, щоб можна було стиснути зимними пальцями тепле горнятко і жадібно вдихати легку пару.
Тільки не беріть з собою до лісу телефонів, залиште вдома плеєри і не забудьте вийняти з наплічника фотоапарат - нехай ранковий туман, пронизаний несміливими сонячними променями, залишиться в вашій пам’яті краплинами роси на порожньому мереживі павутини.
Бо за тими хмарами обов’язково є небо. Синє-синє, неможливо глибоке. І безумовно, є сонце. І можна таки вибратися до лісу, шурхотіти ще минулорічним листям, ловити промені крізь досі зелене гілля. І яка різниця, хто знайде найбільшого білого гриба, якщо можна отак просто поблукати між стовбурами, в яких вже поволі засинає життя. Можна взяти з собою теплого шалика, щоб змерзнувши, ховати в ньому своє дихання. Можна навіть взяти з собою трішки кави - лише заради того, щоб відчути її запах серед осіннього лісу, щоб можна було стиснути зимними пальцями тепле горнятко і жадібно вдихати легку пару.
Тільки не беріть з собою до лісу телефонів, залиште вдома плеєри і не забудьте вийняти з наплічника фотоапарат - нехай ранковий туман, пронизаний несміливими сонячними променями, залишиться в вашій пам’яті краплинами роси на порожньому мереживі павутини.