Поряд з експонатами, які бояться природних умов відкритого повітря або ж є просто маленькими поряд з музеєм є невелика паркоподібна територія з експонатами, які в свій час були створенні саме для перебування в несприятливих погодних умовах. Коли я там був, то квитки на його вхід ніхто не вимагав, територія більше нагадувала невеликий парк з алеями, лавочками та деревами.
Як я і казав, представлене тут непогоди сильно не боїться - кораблі, літаки, корабельні артилерійські башти, стародавні гармати інше начиння пов’язане з морем та військовою справою.
Кого цікавить, що там є ближче - прошу під cut…
В першу чергу мою увагу привернув катер, який я побачив ще з вікна, коли ходив по музею - патрульний катер ORP «Batory”.
На сьогодні це найстаріша вціліла бойова одиниця ВМС Польщі - збудований катер був в 1932 році для потреб прикордонної служби, під час боїв 1939 року був рекрутований в склад ВМС, де використовувався здебільшого як транспортний та евакуаційний. В кінці оборони Хелю отримав дозвіл на спробу прориву до Швеції. Надурити німців у нього вийшло, в Швецію катер прорвався, проте там був інтернований та простояв біля причалу всю війну.
Після закінчення бойових дій повернувся в ПНР, так само в прикордонну службу, згодом був навчальним, а в 1975 році з нього зробили пам’ятник. В музей потрапив в 2009 році.
Є тут і літаки.
Радянський Як-9П.
Та польська розробка - навчально-бойовий PZL TS-11 Iskra, перший реактивний польський літак.
Тут же є єдиний на всю виставку вертоліт - SM-1Wb, польська версія радянського Ми-1.
Двигун збитого американського бомбардувальника B-24, піднятий з дна Гданської затоки в 1997 році.
Щоб вже закінчити з повітряною компонентою ВМС, покажу елемент протикорабельного ракетного комплексу С-2 «Сопка» - стартову установку з крилатою ракетою на ній.
З повітря зануримося під воду, мою увагу не могла не привернути рубка підводного човна.
ORP „Dzik”, човна проекту 641, подібному до нашого «Запоріжжя», який поляки вивели з експлуатації в 2003
А поруч ще одна польська унікальна розробка - підводний одномісний негерметичний транспорт для диверсійних операцій Błotniak.
Наскільки я зрозумів, в серію він не пішов, по ТТХ міг проплисти під водою до 93 км., максимальну швидкість міг розвивати до 5 вузлів, мав два сонари - активний і пасивний та вантажопідйомність до 200 кг.
Справжнім подарунком для музейної виставки стало списання 2-гого корабля в польських ВМС під іменем ORP «Wicher» - радянського есмінця проекту 30біс.
Від якого музею дісталася торпедна установка.
Артилерійська башта з гарматами калібру 130 мм.
За нею видніється башта з гарматами калібру 85 мм. з цього ж есмінця
І накінець пост керування вогнем, з цього ж есмінця.
Все, закінчилися його запчастини, перейдемо до інших, більш цікавих, як на мене.
Наприклад, оригінальна башта ORP “Gryf”
Так-так, саме того, який загинув при обороні узбережжя на початку війни. На башті видно сліди бойових пошкоджень.
Або ж Bofors 152,4 мм, гармата з 31-ої берегової батареї ім.. Heliodora Laskowskiego в Хелі.
Всього батарея мала 4 таких гармати. В 1939 році підтримувала сухопутні частини, воювала з німецькими кораблями.
Ну і мілкіші експонати.
Демонтовані ще з якихось кораблів радянських проектів артилерійські установки AK-630М та 2 штуки АК-230М
Ці штуки були підписані як дальноміри, здається.
Реактивні установки залпового вогню, підозрюю, що зняті з десантних кораблів.
Сигнальний прожектор.
Є ціла група пушок.
Щось таке припоминаю, що є певні шанси, що частина з них була піднята з морського дня.
На лафетах... Морські? Сухопутні? З берегових батарей?
До речі, про те що лишилися тільки невеликі експонати я трішки погарячився і забув про гвинти з ORP “Błyskawica”
А вони тільки на кораблях здаються маленькими, а насправді величезні.
Ну і стандартна штука, як я помітив в Польщі, стіна спонсорів. Ті хто так чи інакше в приватному порядку надав допомогу, отримують можливість закарбувати свої імена на таких табличках.
На цьому з музеєм буду закінчувати. В Гдині ще лишається тільки вітрильник, не переживайте, я в ньому в середині побувати не зміг, фотографій багато не маю :). Сподіваюся, я про нього ще напишу і…
Далі буде…