Італія. Венеція. Вулички та завулки пішохідні і водні, Гранд канал та протилежний його берег.
Під час самостійного гуляння по Венеції наш маршрут інколи співпадав з уже пройденим інколи розходився, інколи просто перетинався... Розпочався він під площі Сан-Марко і спочатку пройшов по тому самому вуличко-каналу, завершення якого я показував в першому дописі, проте цього разу фотографію я зробив раніше і можна оцінити та співставити сухопутну та водну частину вулиць, коли присутні обидві
Дивлячись на фотографії можна подумати, що у Венеції, як у знаної туристичної перлини немає проблем з фасадами будинків, проте на якомусь з каналів трапилося і таке сумне видовище
Таке враження, що будинок просто ніяк не знайде власного господаря і нащастя це просто винятки, як на мене.
Подальша прогулянка нижче під cut-ом...
Кампо Сан-Сальвадор з пам’ятною колоною встановленою в пам’ять оборони міста 1849 року, коли була спроба відродити Республіку.
На цій же площі знаходиться дві церкви, як я думав спочатку - Св. Салвадора
та Св. Теодора
але остання виявилася не просто церквою а будівлею давньої венеціанської благодійної організації Скуола Сан-Теодора.
Знов водні завулки
І знов знайомий уже маршрут - та сама-сама вузька вулиця, проте на цей раз обіцяний вигляд вздовж
екскурсії розійшлися, а в місцевих попитом не користується.
Гранд-канал, причал місцевих водних трамвайчиків дає змогу більш-менш нормально сфотографувати палаццо Бембо.
Ніби і непоказний сірий будинок, вузенький, затиснутий серед своїх ширших побратимів, проте як виділяється арками над вікнами
Мафія безсмертна
Ну і так, знов міст Ріалто.
На цей ми вийшли на нього
Подивилися на Гранд канал у всій красі
Рух, я вам скажу, шалений, цікаво, чи бувають там в час пік корки на воді
Територія на протилежній стороні в 1514 році була спустошена великою пожежею під час якої вдалося врятувати тільки будівлю церкви Сан-Джакомо-ді-Ріальто, яка вважається однією з найстаріших у Венеції та побудована ще в XII ст.
Навколишня територія забудовувалася заново в 1520-1522 роках
Зокрема це будівля, яка італійською звучить як “Fabbriche Vecchie di Rialto”. Перекладач вперто перекладає його як Стара фабрика Ріалто, але мені здається то неправильним і тут є якась італійська гра слів, яка мені не відома. По тому, що вдалося знайти в інтернеті ця будівля ділила простір на декілька ринків для різних товарів, а в самій ній знаходилася, скажімо так, на сучасний лад, ринкова адміністрація.
до чого тут фабрика, уявлення не маю...
Тут же знаходиться палаццо деї Камерленгі 1525-1528 років де колись знаходилися казначеї, а згодом в’язниця.
1054
Взагалі, складається враження, що ми забрели в стардавній торговий центр Венеції. Тут же знайшли роздрібний рибний ринок
Те що він рибний і те що діє вже 950 років носом було чути ще до його підходу, на жаль торгівля, коли ми вже добралися до нього закінчилася, цікаво було б подивитися
в таких місцях, зазвичай, ринкові викладки доволі цікаві та “смачні”
Ця частина Венеції, одразу видно, що не настільки популярна в туристів, в місцевому каналі гондол помічено не було
А оскільки ми знаходимося на березі Гранд-каналу, протилежна сторона продовжує радувати неймовірними будинками та палаццо
Ось, до речі, одна із зупинок місцевого громадського транспорту і сам громадський транспорт на фоні каналу
І ще одна
На жаль, час вже починав піджимати і далі бродити по цій частині Венеції змоги не було. Потрібно було вертати назад, але собі я зрозумів, що цікавими у ній є різні райони та необов’язково ходити виключно туристичними маршрутами.
Фоток набралося достатньо, тому на повернення, все ж, відведу окремий допис , який сподіваюся, теж напишу і ...
Далі буде...
Дивлячись на фотографії можна подумати, що у Венеції, як у знаної туристичної перлини немає проблем з фасадами будинків, проте на якомусь з каналів трапилося і таке сумне видовище
Таке враження, що будинок просто ніяк не знайде власного господаря і нащастя це просто винятки, як на мене.
Подальша прогулянка нижче під cut-ом...
Кампо Сан-Сальвадор з пам’ятною колоною встановленою в пам’ять оборони міста 1849 року, коли була спроба відродити Республіку.
На цій же площі знаходиться дві церкви, як я думав спочатку - Св. Салвадора
та Св. Теодора
але остання виявилася не просто церквою а будівлею давньої венеціанської благодійної організації Скуола Сан-Теодора.
Знов водні завулки
І знов знайомий уже маршрут - та сама-сама вузька вулиця, проте на цей раз обіцяний вигляд вздовж
екскурсії розійшлися, а в місцевих попитом не користується.
Гранд-канал, причал місцевих водних трамвайчиків дає змогу більш-менш нормально сфотографувати палаццо Бембо.
Ніби і непоказний сірий будинок, вузенький, затиснутий серед своїх ширших побратимів, проте як виділяється арками над вікнами
Мафія безсмертна
Ну і так, знов міст Ріалто.
На цей ми вийшли на нього
Подивилися на Гранд канал у всій красі
Рух, я вам скажу, шалений, цікаво, чи бувають там в час пік корки на воді
Територія на протилежній стороні в 1514 році була спустошена великою пожежею під час якої вдалося врятувати тільки будівлю церкви Сан-Джакомо-ді-Ріальто, яка вважається однією з найстаріших у Венеції та побудована ще в XII ст.
Навколишня територія забудовувалася заново в 1520-1522 роках
Зокрема це будівля, яка італійською звучить як “Fabbriche Vecchie di Rialto”. Перекладач вперто перекладає його як Стара фабрика Ріалто, але мені здається то неправильним і тут є якась італійська гра слів, яка мені не відома. По тому, що вдалося знайти в інтернеті ця будівля ділила простір на декілька ринків для різних товарів, а в самій ній знаходилася, скажімо так, на сучасний лад, ринкова адміністрація.
до чого тут фабрика, уявлення не маю...
Тут же знаходиться палаццо деї Камерленгі 1525-1528 років де колись знаходилися казначеї, а згодом в’язниця.
1054
Взагалі, складається враження, що ми забрели в стардавній торговий центр Венеції. Тут же знайшли роздрібний рибний ринок
Те що він рибний і те що діє вже 950 років носом було чути ще до його підходу, на жаль торгівля, коли ми вже добралися до нього закінчилася, цікаво було б подивитися
в таких місцях, зазвичай, ринкові викладки доволі цікаві та “смачні”
Ця частина Венеції, одразу видно, що не настільки популярна в туристів, в місцевому каналі гондол помічено не було
А оскільки ми знаходимося на березі Гранд-каналу, протилежна сторона продовжує радувати неймовірними будинками та палаццо
Ось, до речі, одна із зупинок місцевого громадського транспорту і сам громадський транспорт на фоні каналу
І ще одна
На жаль, час вже починав піджимати і далі бродити по цій частині Венеції змоги не було. Потрібно було вертати назад, але собі я зрозумів, що цікавими у ній є різні райони та необов’язково ходити виключно туристичними маршрутами.
Фоток набралося достатньо, тому на повернення, все ж, відведу окремий допис , який сподіваюся, теж напишу і ...
Далі буде...