Чорногорія. Пригоди п'ятого дня. Пераст (ч.2) - палаци, вулиці і церкви.
По вже пройденій частині повертаємося назад.
Ось, як в принципі, виглядає набережна. Завдяки звивості берегової лінії, можна сфотографувати іншу частину не виходячи в море )
З не побаченого, спочатку зустрічається церква Св. Миколая.
Перше її приміщення було збудоване в 1616 р. В 1740 р. почалися якісь добудови, тому сьогодні церква складається з кількох приміщень.
Ну і місцеві понти:). Треба ж всьому світові показати які ми багаті, знамениті і взагалі най-най-най. Тоді способів це здійснити було набагато менше чим сьогодні і одним з них скористалися перастяни. В 1691 році звели дзвінницю даної церкви, висотою 55 метрів, найвищу на всьому східно-адріатичному узбережжі.
Годинник - дар Венеції в 1730 р.
На площі, перед храмом, бюсти знаменитим співвітчизникам
Мореплавцю, кораблебудівнику, засновнику морської школи Марко Мартіновичу
Художнику Тріпо Коколя
Та мореплавцю, контр-адміралу російського балтійського флоту Матію Змаєвічу
Тут же, перед храмом на невеликій пристані, маяк на сонячній батарейці
А палаци є і з цієї сторони, до того ж, здалося мені, що тут зосереджувалися більш шикарні, ніж з протилежної, наприклад, Мартиновичів, зведений в 1623 р., з величезною терасою.
Церква Св. Марка теж виділяється своєю нетиповістю, більше ніде не зустрічав тут церков, з таким декорованим фасадом
Статуї на церквах тут вееелика рідкість, пишуть, що це стиль венеціанського бароко і спорудив тут церкву в 1760 р. Матія Стуканович.
Черговий палац, палац Смекья, стоїть практично стіна в стіну з попередньою церквою.
Він величезний, дійсно палац, а не щось віллоподібне, як більшість попередніх будинків, на фотографії не видно і половини його, бо друга частина знаходиться з протилежної сторони через дорогу з якою перша з'єднана критою галереєю. Роком будівництва рахується 1764 р.
Ще одним “дійсно” палацом, поряд з яким я не побував, але сфотографував є палац Змаєвичів, він вражає своїми розмірами, формами та вдалим поєднанням архітектури людської з ландшафтом природнім
Звели його 1664 р., інколи називають єпископським домом, бо двоє вихідців цієї сім'ї були єпископами. Є версія, що палац почався з того квадратного виступу, що в свою чергу колись був однією з оборонних башт.
Поряд з ним церква, яка сподобалася мені, мабуть, найбільше серед усіх “континентальних” церков Пераста, принаймні зовні - церква Богоматері Розарії 1678 р. Збудована вона була, як сімейна, тих самих Змаєвичів, згодом виконувала роль і їх усипальні.
Може будівля в неї і простенька, проте дзвіниця своїми формами з лихвою перекриває ту простоту
Отак дивитися на неї, здається, що вона не нижча за дзвінницю Св. Миколая, проте, якщо оцінювати їх висоту з далеку, то видно, що вони знаходяться практично на одному рівні, ландшафт трохи нівелює висотність 55 метрової...
Зараз вже і не пам'ятаю яким дивом в одному з закапелків знайшли скромну церкву Св. Івана Хрестителя, вперше згадується в 1596 р.
Якось незвично і скромно виглядає для цього району. Хоча площа перед нею служила місцем сходу і колективного вирішення різноманітних питань простолюдинами Перасту.
Потихеньку почав накрапати дощик, якраз десь звідси, з однієї з пристаней відправлялися катери на острів Богородиці на Рифі, тому рішили перечекати дощ саме в процесі переїзду катером на острів.
До речі, з острова найкраще видно масштаби міста та його споруд
Але про острів розповім згодом, зараз покажу останній, на даний момент, побачений нами і відвіданий палац - палац Буйовичів, якраз його гарно можна було з моря сфотографувати
Збудований він був в стилі венеціанського бароко, в 1694 р. Зараз в ньому знаходиться місцевий міський музей. Містить в собі зброю, картини, моделі кораблів, все, що так чи інакше ілюструю багату та славетну історію міста. Частину предметів експозиції було передано в фонди музею спадкоємцями місцевих знаменитих сімей.
В середині мені, чесно кажучи, нічого особливого цікавим не здалося, можливо для місцевих воно має цінність, мабуть і не просто можливо, а без сумніву має.
А я зробив декілька фотографій моделей кораблів і все
Цей корабель був підписаний, як “Модель останнього торгового корабля Перасту “Адріана”, ХХ ст.”, автор невідомий
Після того вийшли з залу, думали, чи варто ще кудись йти, можливо, підніматися наверх, до церкви Богородиці Розарії.
Проте поява маршрутки, що йшла до Котору на набережній зруйнувала всі подальші плани щодо Перасту і ми не рішилися випробовувати удачу, чекати невідомо коли, невідомо де, невідомо яку наступну, сіли в неї та й поїхали в Котор.
З містом все, лишився ще острів.
Далі буде...
Ось, як в принципі, виглядає набережна. Завдяки звивості берегової лінії, можна сфотографувати іншу частину не виходячи в море )
З не побаченого, спочатку зустрічається церква Св. Миколая.
Перше її приміщення було збудоване в 1616 р. В 1740 р. почалися якісь добудови, тому сьогодні церква складається з кількох приміщень.
Ну і місцеві понти:). Треба ж всьому світові показати які ми багаті, знамениті і взагалі най-най-най. Тоді способів це здійснити було набагато менше чим сьогодні і одним з них скористалися перастяни. В 1691 році звели дзвінницю даної церкви, висотою 55 метрів, найвищу на всьому східно-адріатичному узбережжі.
Годинник - дар Венеції в 1730 р.
На площі, перед храмом, бюсти знаменитим співвітчизникам
Мореплавцю, кораблебудівнику, засновнику морської школи Марко Мартіновичу
Художнику Тріпо Коколя
Та мореплавцю, контр-адміралу російського балтійського флоту Матію Змаєвічу
Тут же, перед храмом на невеликій пристані, маяк на сонячній батарейці
А палаци є і з цієї сторони, до того ж, здалося мені, що тут зосереджувалися більш шикарні, ніж з протилежної, наприклад, Мартиновичів, зведений в 1623 р., з величезною терасою.
Церква Св. Марка теж виділяється своєю нетиповістю, більше ніде не зустрічав тут церков, з таким декорованим фасадом
Статуї на церквах тут вееелика рідкість, пишуть, що це стиль венеціанського бароко і спорудив тут церкву в 1760 р. Матія Стуканович.
Черговий палац, палац Смекья, стоїть практично стіна в стіну з попередньою церквою.
Він величезний, дійсно палац, а не щось віллоподібне, як більшість попередніх будинків, на фотографії не видно і половини його, бо друга частина знаходиться з протилежної сторони через дорогу з якою перша з'єднана критою галереєю. Роком будівництва рахується 1764 р.
Ще одним “дійсно” палацом, поряд з яким я не побував, але сфотографував є палац Змаєвичів, він вражає своїми розмірами, формами та вдалим поєднанням архітектури людської з ландшафтом природнім
Звели його 1664 р., інколи називають єпископським домом, бо двоє вихідців цієї сім'ї були єпископами. Є версія, що палац почався з того квадратного виступу, що в свою чергу колись був однією з оборонних башт.
Поряд з ним церква, яка сподобалася мені, мабуть, найбільше серед усіх “континентальних” церков Пераста, принаймні зовні - церква Богоматері Розарії 1678 р. Збудована вона була, як сімейна, тих самих Змаєвичів, згодом виконувала роль і їх усипальні.
Може будівля в неї і простенька, проте дзвіниця своїми формами з лихвою перекриває ту простоту
Отак дивитися на неї, здається, що вона не нижча за дзвінницю Св. Миколая, проте, якщо оцінювати їх висоту з далеку, то видно, що вони знаходяться практично на одному рівні, ландшафт трохи нівелює висотність 55 метрової...
Зараз вже і не пам'ятаю яким дивом в одному з закапелків знайшли скромну церкву Св. Івана Хрестителя, вперше згадується в 1596 р.
Якось незвично і скромно виглядає для цього району. Хоча площа перед нею служила місцем сходу і колективного вирішення різноманітних питань простолюдинами Перасту.
Потихеньку почав накрапати дощик, якраз десь звідси, з однієї з пристаней відправлялися катери на острів Богородиці на Рифі, тому рішили перечекати дощ саме в процесі переїзду катером на острів.
До речі, з острова найкраще видно масштаби міста та його споруд
Але про острів розповім згодом, зараз покажу останній, на даний момент, побачений нами і відвіданий палац - палац Буйовичів, якраз його гарно можна було з моря сфотографувати
Збудований він був в стилі венеціанського бароко, в 1694 р. Зараз в ньому знаходиться місцевий міський музей. Містить в собі зброю, картини, моделі кораблів, все, що так чи інакше ілюструю багату та славетну історію міста. Частину предметів експозиції було передано в фонди музею спадкоємцями місцевих знаменитих сімей.
В середині мені, чесно кажучи, нічого особливого цікавим не здалося, можливо для місцевих воно має цінність, мабуть і не просто можливо, а без сумніву має.
А я зробив декілька фотографій моделей кораблів і все
Цей корабель був підписаний, як “Модель останнього торгового корабля Перасту “Адріана”, ХХ ст.”, автор невідомий
Після того вийшли з залу, думали, чи варто ще кудись йти, можливо, підніматися наверх, до церкви Богородиці Розарії.
Проте поява маршрутки, що йшла до Котору на набережній зруйнувала всі подальші плани щодо Перасту і ми не рішилися випробовувати удачу, чекати невідомо коли, невідомо де, невідомо яку наступну, сіли в неї та й поїхали в Котор.
З містом все, лишився ще острів.
Далі буде...