В попередньому записі відбулось знайомство з
Бережанським замком., а тепер пропоную подивитись на найбільш цікаву споруду замкового комплексу - каплицю Святої Трійці, внутрішнє оздоблення якої практично не мало аналогів в Європі.
Костел (каплицю) Святої Трійці було зведено одночасно з замком у 1554 році. У 1619 році після смерті Адама Ієроніма Сенявського за наказом його дружини було збудовано бічну каплицю, де й було поховано Адама Ієроніма, а з часом і його синів - Миколу, Олександра і Прокопа. У другій половині ХVІІ століття було зведено ще одну каплицю з північно-східного боку храму.
Костел розташовувався в південно-західній частині замкового подвір'я.
Зі створенням Державного історико-архітектурного заповідника у 2001-му році почались реставраційні роботи над замком і каплицею.
Проте "музика" не довго грала, і зараз храм стоїть зачиненим.
А старі риштування вказують на те, що треба з тим всім щось робити...
Навіть таблиця пам'ятника архітектури почала себе проявляти.
Зовні храм, ніби, нічого надзвичайного з себе не представляє - типовий представник ренесансової епохи. Проте зовнішність оманлива - усі перлини ховаються всередині.
Насправді, окрім капиці Боїмів у Львові, жодна інша каплиця не справила на мене таке враження.
В Бережанах мені пощастило, бо сам директор заповідника показував усі цікавинки каплиці-костелу.
Хоч декор і був сильно понищеним, проте вражання справляв.
Навіть неозброєним оком видно, що інтер'єри робили справжні майстри.
Під дахом до цієї краси взагалі рукою подати.
А до верхівок колон взагалі нагинатись треба :)
Шикарно ж:
І арку склепіння можна на дотик відчути.
У замковому музеї можна подивитись на деякі елементи оздоблення каплиці-костелу.
Також там представлено окремі деталі внутрішньої ліпнини. Шкода, що все це не стоїть на своєму місці.
Хотілось би завершити чимось позитивним, але, поза всіма проблеми замку, треба ще придумати, що робити з такими "васями", які чомусь хочуть поставити свій "стінопис" вище рівня давніх фресок...