Кьоніґсберґ
Сусєкі поволі вишкрябуються...:)) Нарешті прийшла черга Кьоніґсберґу. Саме Кьоніґсберґу, а не Калінінграду. Називати хоч і спотворене війною та людьми місто іменем трухлявого пня, який заради рятування власної шкіри настукав на свою жінку, і зробив ще багато "добрих" справ - злочин.
Це не Росія, але й не Німеччина. Це щось посередині: панельні дев'ятиповерхівки у дворах яких замість дитячих майданчиків середньовічні кірхи...
До 1944 року, коли в за дві серпневі ночі британська авіація килимовими бомбардуваннями знищила 90% столиці Східної Прусії, це було одне з найкрасивіших міст Європи. Однією з його домінант і найбільшою святинею був Катедральний Собор, зведений в 1333 році велінням біскупа Кларе на острові, який утворила ріка Прегель. Він вцілів у бомбардуванні, але був на 50%: пошкоджений радянським штурмом квітня 1945. Знищено всі інтер'єри, впали склепіння. Без даху ця перлина готики стояла до 1993 року, коли старанням німецького та російського урядів був реконструйований. Зараз тут величезний краєзнавчий музей на декількох поверхах, невеличкі православна та протестантська каплиці. Основний простір головного та бічних нефів використовують для концертів та урочистих подій.
Гостролукову баню монтували за допомогою військогово гелікоптера.
Автентичних інтер'єрів більше не існує, проте збереглись деякі середньовічні надмогильні епітафії, вмонтовані у зовнішні стіни.
Відновлено (лише на німецькі гроші) довоєнний пам'ятник герцоґу Альбрехту Хоенцоллерну. Відомий він двома вчинками: розпуском Тевтонського ордену та заснуванням одного з найпросунутіших університетів свого часу - Альбертіни. Будинок університету до 1944 року стояв за бронзовою спиною герцоґа.
Навпроти ж нього напевно найбільша атракція Кьоніґсберґу - могила Імануїла Канта, який все життя прожив в рідному місті і ніколи його не залишав. Совкові "визволителі" в 1945-му залишили тут багато автографів, які згодом, з міркувань етики, змили.
Колишня євангелістська церква на Ломзее, зведена в 1933 році (на 600 років пізніше Собору). Зараз використовується православними.
В Кьоніґсберзі на щастя збереглись майже всі старовинні брами, які колись слугували в'їздами до міста. Обезголовлена статуя магістра Тевтонського ордену Зіґфріда фон Фойхтвангена на Фрідляндській брамі (1862 рік). Зараз відновлена. Гадаю, не без допомоги працівників військово-історичного музею, що міститься в брамі.
Фрідріхсбурзька брама 1858 року. Дуже небагато мешканців міста знають про її існування. Брама знаходиться на березі Прегеля і зусібіч оточена гаражами та паркінгами.
Будиночок наглядача за Високим мостом. 1900 рік.
Крім брам, навкруги міста і в ньому залишились цілі та напівзруйновані форти, що колись складали чи не найліпшу оборонну систему східної Європи. Це форт "король Фрідріх Вільгельм ІІІ" (1884). Його оборонці виказали найбілший спротив радянським військам і здались лише 8 квітня 1945 року - днем раніше офіційної здачі Кьоніґсберґу. Зараз тут музей фортифікації та військової техніки.
Єдина брама міста, яку і сьогодні використовують за призначенням - Бранденбурзька (1860). На ній збереглись два медальони героїв визвольної війни Прусії проти Наполеона - фельдмаршала фон Бойєна та генерала фон Астера.
Один з небагатьох районів міста, який не зачепили бомбардування та штурм 1945 року - вулиця Литовський Вал. На задньому плані - Закхаймська брама 1860 року.
Росгартенська брама 1855 року. На медальонах - генерали Шарнхорст та Гнайзенау. Зараз тут рибний ресторан.
Башта Дона 1852 року. Використовується музеєм бурштину.
Оборонна казарма Кронпринц 1848 року. Назва дивом збереглась. Після 1945 року використовувалась окупаційною владою як концентраційний табір.
Найчепурніша брама Кьоніґсберґу - Королівська (1850). Реставрована в 2005 році. До того ж статуї засновника міста Оттокара Богемського (зліва), засновника королівської династії Фрідріха Вільгельма (в центрі) та засновника університету Альбрехта Хоенцоллерна стояли без голів.
Королівська брама з іншого боку. Як вам поєднання старовинної та панельної архітектур? Такий весь Кьоніґсберґ. На давні будівлі натрапляєш, як на оази посеред пустелі.
Це все, що лишилось від окраси міста - Королівського замку. У війну він хоч і був значно пошкоджений, проте цілком придатний для відбудови. Але ж це "кубло ненависних загарбників і натхненників фашизму - тевтонів! А ну швидко знести це вороже гніздо!" Будьздєлано - і в 1969 році красень замок розібрали. На його місці так нічого й не звели, як планувалось. Тепер нібито збираються відбудувати...
І ще трохи Східної Прусії. Ви думаєте це що, миловарня? Ні, це замок Лабіау (Полеськ) 1258 року!
Пам'ятник загиблим німецьким воїнам Першої світової війни на стіні парафіяльної кірхи XV століття в Ґросс Леґіттені (Тургенєво). Як бачимо, совкова традиція відбивати голови збережена.
Кірха XIV століття в Куменені (Кумачьово).
Зіркові склепіння - сучасники зведення храму, а залишки дерев'яної стелі походять з 1643 року.
Вцілілі фрагменти фресок. Ймовірно XVI століття, а мо й раніше.
Архітектурна деталь, притаманна в першу чергу тевтонській будівничій традиції. Такі самі можно побачити в головному замку ордену, у Мальборку.
Найцікавіша і найліпше збережена сцена "Моління о чаші". Добре видно Христа, Бога Отця та апостолів, а також сліди навмисного нищення цього скарбу.
Кірха 1450 року в Санкт Лоренці (Сальське).
Її вже хтось прихопив для власного подвір'я.
Найкрасивіше місце усієї Східної Прусії - Куршська коса. З однієї сторони Балтійське море, з іншої - прісна Куршська затока. Посередині максимум кілометр суші: дюни, що рухаються, ліси і пляж протяжністю більше 80 км, на якому по буднях нікого нема.
Вечірня дорога до Раушену (Світлогорськ). Майже, як Сходи на Небо...