Метро - це особлива радість у моєму житті. Метро без навушників - які у тому ж таки метро стирило якесь падло - це ніфігасобі атракціон. От напрімєр, їду я нині, стою, нікого не трогаю. Сидять напроти мене дві бабульки, прілічні такі даже, без тачок. І оце, як вєчно, недочуваючи, волають на піввагона
(
Read more... )
А я сьогодні їхала в маршрутці, то прелєсна крупногабарітна тьотка зайшла.Сіла позаду мене.Спочатку попросила передать гроші, тьотя перед нею не почула, то та повторила: ой,блять!деньги передайте!
Потім у маршрутку зайшла ще одна повненька жіночка, сіла недалеко від тьотки.То та розпочала діалог:
Вслух :ой, как же голова болит!Наверное, магнитные бури или давление...) Всі мовчать. То вона звернулась безпосередньо до повненької сусідки:
-Стєсняюсь спросіть,это у всех полных людей сахар повышенный? (голосно питає, вся маршрутка чує) А тьотя у відповідь з посмішкою: не знаю, не міряла ніколи.
Тьотка дивується: как нікагда? Надо провєріть!Їй у выдповідь:зачем?Мне не надо!
-Ну, как же так?Чтоб знать!
Мовчання.
-А давление у вас какое?высокое наверное?
-Не знаю, не меряю.
-Как не знаете?!Надо мерять!
-Зачем?
-Чтобы знать и лечиться!
А потім тьотка пойняла, шо не туди їде і вискочила.Так шо для чого, від чого і чим лічиться я не взнала.
Ох, а шоб таким тьоткам добро було!Вампіріще ж!:)
Reply
Leave a comment