Справжня легенда про Ноа, всесвітній потоп і ковчег спасіння. ч.2/4
Гой, нездоровий головой.
Як і всі фанатики, Ноа був геть хворий на всю свою макітру.
В ньому незрозумілим чином переплелись і поєднались у вибоховій суміші гострий розум, справді глибокий інтелект, відмінна інтуіція, надзвичайна чутливість, дивовижна далекоглядность та погорда, презирство до всіх інших, навіть ненависть до людей, забобонність, безапеляційність судженнь, пекельна гарячкуватість вчинків, злість та фанатична відданість релігії, котру він сам вигадав...
Така дика суміш просто не могла рано чи пізно не вибухнути і вона трахнула у самий непідходящий момент...
Ноа дивовижним чином поєднав у собі презирство та ненависть до людей з потребою в учнях і послідовниках. Але його зла, владна, хтива натура поступово відлякнула геть усіх, кому він був хоч трохи симпатичний, як і тих, котрі, попри гидкий характер, все ж таки знаходили в його промовах цікаві та раціональні зерна. Аж поки коло нього не лишилась лише залякана родина, котру він тримав у страху й покорі, та купка вірних фанатиків, що вважала Ноа обраним, месією, котрий приведе їх до порятунку. Вони оселилися комуною в священому лісі Хофер, що ріс від дня порятунку людства. Всі спроби мирно видворити його звідти провалилися, тому, щоб придати цьому самохопленню законний вигляд, його призначили наглядачем у тому лісі, лише аби не чинив ніякої шкоди, та був подалі від людських очей зі своїми навіженими сектантами...
Насправді Ноа не завжди був такий, його то й звали спочатку по іншому. Це він вже потім вигадав собі нове, релігійне, ім'я, що мусило свідчити що він новий месія, що врятує людство. Проте люди відмовилися від порятунку та не захотіли слухати його слів, а його ім'я замість Ноа, що значить новий, промовляли як Ной, що означало нитик, а потім і Гой, тобто вигнанець.
Він вчився на кліматолога й від самого початку бачив катастрофічні помилки що чинила цивілізація на своєму шляху до процвітання та добробуту. Бідолаха старанно писав у всі інстанції, проте до нього не дослухалися, виступав у змі, а коли його перестали туди запрошувати, то збирав своїми промовами великі натовпи на площах і вулицях найбільших міст.
Але люди так примітивно й водночас складно влаштовані, що прагнуть негайного підтвердження будь яким прогнозам, а Ной і сам точно не знав коли почнеться велике таяння і води затоплять всі долини Землі. Роки йшли, статус вченого в нього відібрали, натомість вважали спочатку диваком, потім навіженим, а тоді, втомлені його лякливими й песимістичними прогнозами, що не збуваються, просто ігнорували, вважаючи хворим, але не небезпечним. Так і забули потроху.
Лише купка відданих фанатиків створила навколо нього релігію та поклонялася йому наче месії. Проте то були мабуть найгірші та найтупіші люди з усіх існуючих на той час і Ноа їх просто ненавидів, бо вони відлякнули від нього останніх розумних і поважних прихильників.
Він як зміг "підкорректував" релігійні постулати та просто використовував їх як безкоштовних рабів, іноді тішачись увагою та пошаною, що вони йому виказували...
Такби він мабуть і сконав у вигнанні та забутті, якби не вигадав як прискорити процес танення льодовиків. Щиро вважаючи що всі, хто не дослухався до його слів і нічого не робить задля того щоб зупинити злочинну господарчу діяльність людства, не заслуговують на порятунок, він вирішив влаштувати апокаліпсис ще за свого життя, аби врятуватися самому разом із сім'єю, та дати життя новій цивілізації, кращій. ЙОГО нащадкам, бо щиро гадав що виключно він єдиний заслуговував на порятунок...
Склавши план він, із наполегливістю та завзяттям скаженого фанатика, взявся за його найшвидше втілення в життя...
Разом із своїми послідовниками вони почали знищувати священний ліс Хофер, пиляючи найбільші дерева та будуючи з них, у глушині, ковчег спасіння. Ті стволи росли тисячоліттями, тягнучись угору, до тепла і світла. Вони були товсті, довгі та міцні, а найбільші сягали сотень метрів у висоту, та кількох метрів у товщину. Десять довгих років вони будували гігантський прямокутний корабель схожий на величезну труну. Власне він і мав стати труною для всього людства урятувавши лише Ноя та його родину...
Десять довгих років він накопичував запаси, відбирав найкращих свійських тварин, зерно для посадкового фонду, ліки, засоби праці та дослідження, книги і корисне знання. Він щороку перевіряв підрахунки, спостерігав за змінами клімату та слідкував за новинами. Нарешті час настав. Можливо Ноа зачекав би ще пару років, але його діяльність по знищенню священного лісу було викрито, і хоча існування ковчегу ще вдавалося зберігати в таємниці, проте він здогадувався що друга поспіль урядова комісія то є дууже поганий знак і третя приїде для того щоб вигнати його з лісу, тоді то все й стане загальновідомим...
Ноа зібрав усіх своїх фанатичних прихильників і виступив із урочистою промовою. Він повідомив їм що час розплати за гріхи людства наближається. Скоро, дуже скоро, зійде кара небесна на негідників. Але вони мусять врятувати вірних і достойних, аби дати початок новому людству. Нехай усі його віряни йдуть у різні міста й на всіх майданах Землі повідомлять про те, що гряде судний день, як він, Ноа, і попереджав їх ще багато років тому.
А потім, нехай вертаються з усіма хто повірить і дослухається до них...
Він же сам з родиною буде чекати тут, біля ковчега спасіння, скінчивши приготування, та з радістю прийме всіх добрих і слухняних вірян і вони вирушать у благословенну подорож до нового, кращого, світу...
Як і всі фанатики, Ноа був геть хворий на всю свою макітру.
В ньому незрозумілим чином переплелись і поєднались у вибоховій суміші гострий розум, справді глибокий інтелект, відмінна інтуіція, надзвичайна чутливість, дивовижна далекоглядность та погорда, презирство до всіх інших, навіть ненависть до людей, забобонність, безапеляційність судженнь, пекельна гарячкуватість вчинків, злість та фанатична відданість релігії, котру він сам вигадав...
Така дика суміш просто не могла рано чи пізно не вибухнути і вона трахнула у самий непідходящий момент...
Ноа дивовижним чином поєднав у собі презирство та ненависть до людей з потребою в учнях і послідовниках. Але його зла, владна, хтива натура поступово відлякнула геть усіх, кому він був хоч трохи симпатичний, як і тих, котрі, попри гидкий характер, все ж таки знаходили в його промовах цікаві та раціональні зерна. Аж поки коло нього не лишилась лише залякана родина, котру він тримав у страху й покорі, та купка вірних фанатиків, що вважала Ноа обраним, месією, котрий приведе їх до порятунку. Вони оселилися комуною в священому лісі Хофер, що ріс від дня порятунку людства. Всі спроби мирно видворити його звідти провалилися, тому, щоб придати цьому самохопленню законний вигляд, його призначили наглядачем у тому лісі, лише аби не чинив ніякої шкоди, та був подалі від людських очей зі своїми навіженими сектантами...
Насправді Ноа не завжди був такий, його то й звали спочатку по іншому. Це він вже потім вигадав собі нове, релігійне, ім'я, що мусило свідчити що він новий месія, що врятує людство. Проте люди відмовилися від порятунку та не захотіли слухати його слів, а його ім'я замість Ноа, що значить новий, промовляли як Ной, що означало нитик, а потім і Гой, тобто вигнанець.
Він вчився на кліматолога й від самого початку бачив катастрофічні помилки що чинила цивілізація на своєму шляху до процвітання та добробуту. Бідолаха старанно писав у всі інстанції, проте до нього не дослухалися, виступав у змі, а коли його перестали туди запрошувати, то збирав своїми промовами великі натовпи на площах і вулицях найбільших міст.
Але люди так примітивно й водночас складно влаштовані, що прагнуть негайного підтвердження будь яким прогнозам, а Ной і сам точно не знав коли почнеться велике таяння і води затоплять всі долини Землі. Роки йшли, статус вченого в нього відібрали, натомість вважали спочатку диваком, потім навіженим, а тоді, втомлені його лякливими й песимістичними прогнозами, що не збуваються, просто ігнорували, вважаючи хворим, але не небезпечним. Так і забули потроху.
Лише купка відданих фанатиків створила навколо нього релігію та поклонялася йому наче месії. Проте то були мабуть найгірші та найтупіші люди з усіх існуючих на той час і Ноа їх просто ненавидів, бо вони відлякнули від нього останніх розумних і поважних прихильників.
Він як зміг "підкорректував" релігійні постулати та просто використовував їх як безкоштовних рабів, іноді тішачись увагою та пошаною, що вони йому виказували...
Такби він мабуть і сконав у вигнанні та забутті, якби не вигадав як прискорити процес танення льодовиків. Щиро вважаючи що всі, хто не дослухався до його слів і нічого не робить задля того щоб зупинити злочинну господарчу діяльність людства, не заслуговують на порятунок, він вирішив влаштувати апокаліпсис ще за свого життя, аби врятуватися самому разом із сім'єю, та дати життя новій цивілізації, кращій. ЙОГО нащадкам, бо щиро гадав що виключно він єдиний заслуговував на порятунок...
Склавши план він, із наполегливістю та завзяттям скаженого фанатика, взявся за його найшвидше втілення в життя...
Разом із своїми послідовниками вони почали знищувати священний ліс Хофер, пиляючи найбільші дерева та будуючи з них, у глушині, ковчег спасіння. Ті стволи росли тисячоліттями, тягнучись угору, до тепла і світла. Вони були товсті, довгі та міцні, а найбільші сягали сотень метрів у висоту, та кількох метрів у товщину. Десять довгих років вони будували гігантський прямокутний корабель схожий на величезну труну. Власне він і мав стати труною для всього людства урятувавши лише Ноя та його родину...
Десять довгих років він накопичував запаси, відбирав найкращих свійських тварин, зерно для посадкового фонду, ліки, засоби праці та дослідження, книги і корисне знання. Він щороку перевіряв підрахунки, спостерігав за змінами клімату та слідкував за новинами. Нарешті час настав. Можливо Ноа зачекав би ще пару років, але його діяльність по знищенню священного лісу було викрито, і хоча існування ковчегу ще вдавалося зберігати в таємниці, проте він здогадувався що друга поспіль урядова комісія то є дууже поганий знак і третя приїде для того щоб вигнати його з лісу, тоді то все й стане загальновідомим...
Ноа зібрав усіх своїх фанатичних прихильників і виступив із урочистою промовою. Він повідомив їм що час розплати за гріхи людства наближається. Скоро, дуже скоро, зійде кара небесна на негідників. Але вони мусять врятувати вірних і достойних, аби дати початок новому людству. Нехай усі його віряни йдуть у різні міста й на всіх майданах Землі повідомлять про те, що гряде судний день, як він, Ноа, і попереджав їх ще багато років тому.
А потім, нехай вертаються з усіма хто повірить і дослухається до них...
Він же сам з родиною буде чекати тут, біля ковчега спасіння, скінчивши приготування, та з радістю прийме всіх добрих і слухняних вірян і вони вирушать у благословенну подорож до нового, кращого, світу...