Сакральний віршик
Колись, років з десять тому, а може й більше, мені потрапила на очі навіть не книга, а роздруківка на принтері, веселеньких оповіданнь російського моряка якогось дуже холодного флоту, здається підводника, не запам'ятав його прізвище, бо мені вони всі на одне лице - іванови... Таке собі сортирне чтиво, власне так я його використовував...
Все там було про принизливе, беззмістовне і веселе життя офіцерів у маленьких військових містечках хуйзнаде. Але було там одне четверостишшя, що мені дуже сподобалося, бо точно передавало суть совкової воєнщини в мирний час. Я його не пам'ятаю дослівно, а як не шукав в інтернетах знайти не зміг. Може хто знає автора, то маякніть у коментах. Або киньте ссилку на оригінал.
Самий же смак у вільному українському перекладі нижче:
Ми опинились на межі, нема куди вже відступати.
І проїбали геть усе, що лише можна проїбати.
Лишилась нам єдина честь: померти гідно, щоб не всцялись.
Подумали ми дружно так,,,
в ту саму ж мить всі разом всрались...
ну і бонусом прапорець
Все там було про принизливе, беззмістовне і веселе життя офіцерів у маленьких військових містечках хуйзнаде. Але було там одне четверостишшя, що мені дуже сподобалося, бо точно передавало суть совкової воєнщини в мирний час. Я його не пам'ятаю дослівно, а як не шукав в інтернетах знайти не зміг. Може хто знає автора, то маякніть у коментах. Або киньте ссилку на оригінал.
Самий же смак у вільному українському перекладі нижче:
Ми опинились на межі, нема куди вже відступати.
І проїбали геть усе, що лише можна проїбати.
Лишилась нам єдина честь: померти гідно, щоб не всцялись.
Подумали ми дружно так,,,
в ту саму ж мить всі разом всрались...
ну і бонусом прапорець