Іван Руткович та інші. Ікони Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові
Богородиця Одигітрія (Провідниця в дорозі) Перша пол. XV ст. Ікона з Красова, Львівська область.
Розташований у Львові на проспекті Свободи, 20, колишній будинок Промислового Музею, потім музей Лєніна (хоч сам вождь світового пролетаріату у столиці "галицького П'ємонту" ніколи не був), тепер виконує функцію основного корпусу Національного музею імені Андрея Шептицького. Тут міститься найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII-XVIII століть. Це, насамперед, ікони, а також скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини. Основу фондів склала особиста колекція Андрея Шептицького, який подарував близько 10000 предметів і утримував музей на особисті кошти. Детально про історію музею можна прочитати тут - https://photo-lviv.in.ua/budynok-na-prospekti-svobody-mytropolyt-ne-daruvav/
Найдавніші ікони музею, розташовані в експозиції на першому поверсі, містяться під склом, тому, на жаль, сфотографувати їх якісно ніяк не вдасться...
Тому звідти покажу лише кілька ікон, зображення яких вдалося знайти в інтеренті. Це, чесно кажучи, просто "крихти" в порівнянні до загального.
Св. Юрій Змієборець, с. Станиля на Львівщині, XIV ст.
Зовсім іншого типу Св. Юрій Змієборець із церкви св. Юрія у с. Ступниця на Львівщині, кінень XIV - початок XVI ст.
Архангели Михаїл та Гавриїл, с. Дальова, тепер - Польща, XIV ст.
Архангел Михаїл у парі з Гавриїлом були обов’язковими персонажами чину Моління українських іконостасів. Пам’ятка є показовим і найдавнішим прикладом такого типу ікон.
Архангели представлені у молитовній поставі до центральної постаті ряду Моління - Христа-Судді. Водночас, Михаїл і Гавриїл виступають в образі Господніх Вістунів з мірилом та зерцалом у руках. Архангел Михаїл зодягнений у яскравий кіноварний плащ із трьома стяжками на грудях, а Гавриїл - у світло-вохристий. Їхні голови обрамлюють м’яко модельовані кучері, зібрані у високу зачіску і перев’язані тоненькою стрічкою - «слухами».
Судячи з розміру ікон, їх було створено для доволі великого іконостасу, а згодом пристосовано до маленького храму, про що свідчить обрізаний нижній край іконного щита.
Підписи до ікон я майже не фотографував, бо думав, що не буде проблем відшукати ці зображення в інтернеті... З часом все ж маю надію знайти підписи по тих книжках і статтях, які у мене є. А поки так...
Страшний Суд. с.Ванівка (Лемківщина). XV ст. За іншими даними з с.Мшанця.
Іван Предтеча з Житієм з с. Ясениця Замкова, XVI ст.
Страсті Господні, с. Мігова (Львіська обл.), поч. XVI ст.
Йоаким і Анна з житієм. Походження невідоме. Др. пол. XVI ст.
Микита Бісоборець, с. Ільник (Львівська обл.), поч. XVI ст.
Борис і Гліб, с.Потелич (Львівська обл.), др.пол. XVI ст.
Фрагменти ікони Страшного суду з с.Трушевичі (Львівська обл.), др. пол. XVI ст.
На іконах XV-XVI ст. в композиції пекла фігурують такі грішники: наклепник, злодій, блудник, розбійник, ворожка, вбивця, заздрісник, лихвар, сріблолюб, п’яниця, корчмарка (як тут.), лихослов, дітовбивця, священик. У випадку священика підписи пояснює, що останній не жив відповідно до Закону Божого та не навчав цьому людей.
Уверху на фото - Моління з чином з с. Наконечного, др. пол. XVI ст.
Спас на престолі. Звідти ж.
Апостоли. Звідти ж.
Однією з найчисельніших тематичних груп в українському іконописі XVI століття були ікони "Спас у славі". В українських іконостасах ці ікони розташовували у намісному ряді, що не було властивим для традиції інших народів візантійської сфери впливу і вони були парними до ікон "Богородиці з Дитям і похвалою".
Зображення "Спас у славі" несе тріумфально-символічний характер. Спас поєднує водночас і образ Бога Отця Вседержителя, і Царя Слави, і Учителя, і Судді.
Спас у Славі із церкви Святого Миколая в селі Шклярі, що на Лемківщині (тепер Польща), ІІ пол. XVI ст. Фото з нету.
Цаські врата. Треба тепер спец. дивитися моногр. Драгана. щоб їх ідентифікувати...
Архангел Михаїл. Перша пол. XVII ст, з с. Войнилів
Різдво Пресвятої Богородиці.
Три святителі, сер. XVII ст. Ікона з Верхнього Синьовидного,Льв. обл.
Святі Іоан Злотоустий та Василій Великий, 1620-ті роки. Ікони роботи Федора Сеньковича з іконостасу для Успенської церкви у Львові
Пророк Ілля на колісниці
Свята Варвара з житієм. Або св. Агата.
Ікони жовківського іконостасу.
Іконостас було створено видатним майстром Іваном Рутковичем з помічниками для жовківської церкви Різдва Пресвятої Богородиціу у 1697-1699 рр. Фундаторами виступили братчики жовківського цеху шевців. Проте беручи до уваuи, що подібні пам'ятки вимагали великих матеріальних та інтелектуальних ресурсів, тому вірогідним є припущення, що до постання цього твору був долучена родина Собєських, які на той час володіли Жовквою.
Іконостас зберігався у Жовкві до початку ХІХ ст. Згодом його за нез’ясованих обставин передали до сусіднього села Нова Скварява.
До Національного музею у Львові стараннями дирекції музею іконостас потрапив у 1937 р.
Реконструкція жовківського ансамблю, наближена до половини від його оригінального розміру. Вона виконана О. Бриндіковим за рисунком П. Лінинського. Ця візуальна реконструкція дає можливість вперше за майже 200 років побачити пам’ятку в цілості, у такому вигляді, який вона мала, коли перебувала у жовківській церкві Різдва Христового.
Іконостас, попри багатство кольору, різьби та позолоти, розбудованість сюжетів, об’єднаних у тематичні цикли, вражав ще й своїми розмірами - 10,85х11,87 м.
Завершення іконостасу
Зняття з хреста.
Богродиця і Жони-мироносиці під Хрестом.
Таємна вечеря і Спас нерукотворний.
Жони-мироноиці на Гробі Господньому
Зцілення розслабленого
Благовіщення
Вввдення в храм Пресвятої Богородиці
Дорога в Еммаус
Христос-виноградар або З'явлення Марії Магдалені
Апостольский ряд з Спасом у славі по центру
Царські врата з "Древом Ієсея" по центру, обабіч - дияконські врата з арх. Михаїлом та Гавриїлом.
Ієсеєве дерево - зображення лежачої постаті бородатого старця Ієсея, з тіла якого виростає виноградне дерево. Найдавніші й найкращі мистецькі пам’ятки таких царських вражають майстерно відтвореними скульптурними зображеннями царів та витонченою ажурною позолоченою різьбою.
Пророки з Жовкіського іконостасу.
Незвичне, бо рідко трапляється зображення в іконостасах зображення Володимира Великого та ще й в західному одязі королів - мантії із горностаєм.
Фото із мережі.
Теж робота Рутковича або майтрів його кола, але не з Жовківського іконостасу.
Богородиця Одигітрія з житієм.
Іокна "Введення в храм Пресвятої Богородиці" з зображеннями Архангелів. Праворуч - арх. Михаїл, а от ліворуч - мабуть зображений арх. Уриїл. Тільки він із архангелів може тримати чашу. Цікаво, що в ефіопській писемності Уриїл в трактуєтеся як один з великих архангелів і як angelus interpres, який витлумачив пророцтва Єноху та Ездрі, і як помічник обох. Згідно з їхньою легендою, під час розп’яття Ісуса ХристаУриїл занурив своє крило в кров і воду, що текли з боку Спасителя та наповнив ними чашу. Несучи чашу, він разом з Архангелом Михаїлом окропив нею всю Ефіопію, де впала крапля крові, там будували церкву. Тому в ефіопській іконописі Уриїл часто зображується з чашею, наповненою кров’ю Христа. Тут, звичайно, недоцільно шукати істини догматичного богослов’я, але політ південної фантазії може вразити й серця «синів півночі», сподвигнув їх теж шанувати й самого Архангела Уриїла та святині Господні.
Лука Долинський "Пророки", кінець XVIII cт.
св. Юрій Змієборець, Лука Долинський, Львів, кінець ХVІІІ ст. За іншими данними це робота Станіслава Строїнського.
Це олійне полотно радше можна віднести до творів на сакральну тему, а не до ікон. Світло на картині явно сконцентроване в лівій частині композиції, де знаходиться св. Юрій, що мимохіть наштовхує на думку про перемогу добра над злом.
Фото з мережі.
Царські врата з "Преображенням" із Крехівського монастиря на Львівщині.
Крім ікон покажу ще одну скульптуру. Розп'яття Господнє роботи Й.Г.Пінзеля або ж когось із його кола. Дуже дивно, але фото такої видатної мистецької роботи з музею ви ніде не знайдете в інтернеті. Не кажучи вже про підпис... І так з багатьма експонатами музею...
Дякую за перегляд.