Недавно відреставровані цікавинки Львова

Nov 01, 2023 21:29



Як би не складались життєві обставини, серед них завжди можна знайти щось, що вселяє оптимізм. Одним із таких прикладів в житті Львова є відновлення давніх і відносно недавніх архітектурних пам'яток. Усі (чи майже усі) ці пам'ятки нині закладені мішками з піском й перекриті дерев'яними дошками. Тому допису цього й не було б, якби я випадково не натрапив на фото з відновленими рельєфами костелу й лікарні св. Лазаря й колоною Сікста, зробленими ще восени 2021 року. А далі я згадав про свої інші фото та інші відновлення. Так "вийшов", як на мене, повноцінний пост, яким я з вами сьогодні й поділюся.


Почну із рельєфів шпиталю св. Лазаря. Лікарня з костелом св. Лазаря, що знаходиться  на горі нинішньої вул. Коперніка, була заснована у 1618 році з ініціативи Братства Вервиці, що діяло при домініканському костелі Божого Тіла. На той момент це була четверта лікарня, яка діяла у Львові.
Бездітна пара - видатний львівський архітектор італійського походження Аммвросій Прихильний та Зузанна Бжеська у 1621 році пожертвували все своє майно на будівництво шпиталю для бідних та прилягаючого костелу.
Стіна та ворота лікарні Святого Лазаря (покровителя жебраків, прокажених, гробарів та різників)  спроектував сам Амвросій Прихильний.
Комплекс спочатку складався з будівлі церкви та двох госпітальних флігелів з обох сторін, побудованих у 1634-1640 р. Він мав оборонний характер, як і інші львівські храми, розташовані поза міськими мурами.

З кінця XVIII ст. австрійська влада призначала лікарню виключно для догляду за сліпими жінками та чоловіками, а управління лікарнею було доручено мерії Львова. Проіснував шпиталь до 20 чи 30 рр. XX ст.

Територія лікарні огороджена муром, в якому з боку вул. Kopernika, встановлено залізну браму, над якою є кам'яна плита з написом: SPITAL  S ŁAZARZA / NA CHWAŁĘ P. BOGV Y NA PORATO /WANIE VBOGYH CHORYH OD BRACTWA / ROZANCA S. P. MARIEI IEST WYSTAWIONI.


У нішах по обидва боки воріт є два рельєфи євангельских сцен, пов’язаних з притчею про багача і Лазаря (Лк 16:19-31) .
«Лазар перед хатою багача». 20. Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий; 21. він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.


«Лазар на лоні Авраамовому»



22. Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.



Унизу під  муром шпиталю розташована відреставрована 31 липня 2018 р. давня криниця.


Авторство левів, що  розташовані біля криниці, приписують голландцю Бернарду Дікембошу. Було їх колись не два, а вісім і прикрашали вони вони в XVII ст. не криницю, а львівську Ратушу.



А зараз оглянемо розташовану неподалік комплексу св. Лазаря колону чи, може, точніше стовп біля церкви св. Марії Магдалини, що був  відновлений з окремих фрагментів 27 липня 2020 р.


Стовп цей, як стверджують дослідники, встановив десь між 1580 і 1597 рр. заможний львів'янин Томаш Сикст - львівський міщанин, столяр і учасник т. зв. «колегії сорока чоловік» при міській управі. У 1548 р. він викупив міський лан, що простягався до межі Кульпаркова, і заклав там фільварок - Сикстуську колонію. Лан і дорога, що вела від міста до садиби, отримали назву "Сикстуських" (сучасна вул. Дорошенка). У 1600 р. поблизу колони спорудили капличку для домініканок, яка стала основою теперішнього костелу святої Марії Магдалини. Створення колони й подальшої каплиці часто пов’язують також з постаттю Еразма Сикста (1570-1635), сина Томаша, відомого львівського гуманіста, лікаря та міського голови.
Колону прикрашають два рельєфи: розп'яття Ісуса Христа з Богородицею та апостолом Іваном



та святого Франциска Асизького. Чи святого Домініка?



Є також на колоні  довгий напис латиною. Як визначив проф. Roman Zawadzki - це «особлива молитва», складена саксонським протестантським богословом Павлусом Єнісієм (1551-1612). Польський переклад здійснив у 1927 р. Еміль Моняк і опублікував його в короткій праці під назвою «Історія костелу св. Марії Магдалини". Ось текст цієї чудової молитви:
«За слугу вмирає Господь,
за винного - невинний,
за хворого - лікар,
за отару - пастух -
за народ убивають царя,
за воїна - вождя,
а за діло - сам виконавця,
- людина Бог.
Що таке слуга, що таке грішник,
що таке хвора людина, що таке отара і люди,
що таке воїн,
що таке праця
і що таке людина для відплати?
Амінь».


Додому часто я йду через парк імені Івана Франка, він же кол. Єзуїтський, Поєзуїтський сад, парк імені Т. Костюшка.



Це найстаріший парк України, відомий з кінця XVI століття.



І тут відбулася приємна зміна - відновлення ротонди, яка була і залишається  найпривабливішою прикрасою давнього парку .


Цю граціозну альтанку - ротонду з античними колонами, що знаходиться у самому серці парку, було споруджено у 1835 р. Так було ще минулого року.



А так тепер. Метопи альтанки наслідують метопи костелу у Жовкві, але про це окрема розмова.



І на завершеня ще одна реставрація, про яку я вже згадував у одному із моїх постів  (https://taras-palkov.livejournal.com/17610.html).

Відреставрували будинок  по вулиці Дорошенка саме  в річницю початку війни - 24.02.23 року. Моє ж зимове фото зроблене на день пізніше.



А ці фото скульптур того ж будинку здійснені за кілька днів перед публікацією посту.




Отже, позитивні зміни є).  Але як воно буде далі, ніхто, крім Бога, не знає...

Львів, Україна

Previous post Next post
Up