Розписи церкви св. Івана Богослова в с.Суховоля Львівської області
Село Суховоля, що розташоване за 18 км від обласного центру, особисто для мене є близьким. Тут колись жили, а тепер поховані на місцевому цвинтарі, мої родичі. Цього ж разу приїхав я в Суховолю не до них, а щоб оглянути й сфотографувати оригінальні розписи, що прикрашають суховільську церкву Івана Богослова. Виконав ці розписи народний художник України, професор Любомир Медвідь. Теперішній храм споруджений у 1912 р. за проектом відомого українського архітектора Василя Нагірного. Ошатно-вишукана споруда належить до найбільш поширеної групи «нагірнянок» - хрещатих у плані церков з однією банею над середхрестям, поставленою на світловому барабані.
Перша ж згадка про храм у с. Суховоля датується 1743 р. Мабуть, приблизно цим же часом датується побудова дерев'яної дзвіниці, що збереглася донині й знаходиться поруч з теперішнім храмом.
Та зайдемо всередину - ради цього я ж сюди й приїхав). Розписи були створені за ініціативи тодішнього настоятеля парохії - отця Ростислава Гладяка (на жаль, вже покійного) до столітнього ювілею храму, яке суховільці відзначали у 2012 році.
Погляд мимоволі спрямовується до купола храму, де зображено Христа-Пантократора; навколо - три поясні зображення ангелів-херувимів.
У верхній частині барабану церкви в проміжках між вікнами зображено по два старозавітних пророки у повний зріст, а в нижній частині - великі горизонтальні композиції на тему «Тайної Вечері» (східний бік барабану) та «Зішестя Святого Духа» з протилежного боку.
Херувими в білих туніках з орнаментованною червоною смужкою й чудовою ритмікою крил. В моєму недавньому пості (https://taras-palkov.livejournal.com/83088.html) я вже писав, що ангели мають зображатися, як чоловіки. В суховілській же церкві ангели мають жіноподібні риси обличчя. І на це є поважна причина. Один із трьох ангелів (із західного боку) є реальною особою. Це зображення доньки отця-пароха, яка померла у сімнадцятирічному віці після короткотривалої важкої хвороби.
При вході над хорами розпис на тему Хрещення Русі. Зрозуміло, що усі розписи Любимир Медвідь виконував не сам, йому допомагали помічники.
В трансепті - чотири євангельські сцени. Із них покажу одну - "Христос і самаритянка".
В повний зріст, хоч на різних стінах, але, наче перегукуючись одна з одною, в повний зріст зображено (за винятком св. Миколая) постаті блаженних і святих українських греко-католицької церкви XX ст.
Св. Миколай Мирлікійський. Навпроти нього постать іншого Миколая - бл. священомученика й чудотоворця, єпископа Чарнецького.
Зображення замученого НКВДистами бл. дяка Володимира Прийми і спаленого в крематорію концтабору Майданек за те, що рятував євреїв, священика Омеляна Ковча.
Два греко-католицькі Пастирі-Титани ХХ ст. Бл. Йосип Сліпий, за плечима якого було 18 років радянських концтаборів і митрополит (в миру граф) Андрей Щептицький. Поки-що, на жаль, не беатифікований, хоч мало хто сумнівається в святості митрополита.
З давнього оздоблення храму в рукавах трансепту збреглися два бічні вівтарі: Богоматері (1927) та Христа (1928) авторства відомого українського художника Антіна Манастирського. В захристії можна також оглянути запрестольний образ св. Івана Богослова (1938), виконаний тим же майстром.
Ці, як прийнято називати в Галичині "образи", все ж не ікони, але, думаю, ніхто з "ортодоксів" не заперечить, що до цих образів можна молитися). Віє від них якимсь душевним спокоєм і добротою. Разом з тим, неовізантійські навіть "канонічні" ікони можуть бути холодними й не налаштувати на духовний лад.
Храмові хоругви.
Жінки (одна із них Богородиця) під Хрестом. Тут точно малював Медвідь, а не його учні.
Домінуючий колір розписів церкви - оранжево-червоний. Іконостас таких же кольорів. Форма його доволі незвична, хоч вибір і розміщення ікон, в цілому, є традиційним.
Намісні ікони іконостасу.
Найбільш вражаючий, як на мене, розпис - "Богородиці Знамення" в консі апсиди.
Нижче - "Причастя апостолів".
Святилище також прикрашають постаті архангелів Гавриїла та Михаїла,
святих Отців Григорія Богослова, Василія Великого, Івана Золотоустого та Григорія Двоєслова та два євангельські сюжети.
"Покладення у гріб". На жаль, вже потребує реставрації.
"Омивання ніг апостолам". Ліворуч на фото - зображення Папи Григорія Великого (Григорія Двоєслова).
Над "Богородицею Знамення" можна побачити ще символічне зображення Святої Трійці.
"Причастя апостолів".
В парусах під куполом - традиційні зображення Євангелістів:
Апостоли Марко й Іван.
Суховільська парафія (у першу чергу завдяки старанням нинішнього настоятелю храму - отця Ігоря) живе активним духовним життям. При парафії існують релігійні спільноти, зокрема, Матері в молитві, Апостольство молитви, Сім'ї Найсвятішого Серця Ісуса й інші. О 18:00 того дня (у середу) була Божественна Літургія. Залишився і я на ній, а внутрішнє упорядкування храму цьому лише сприяло). Дасть Бог, приїду сюди ще не раз.
