Мозаїки вівтарної частини львівського храму Софії - Премудрості Божої
Я давно слідкую за сучасним сакральним українським мистецтвом; зокрема, за творчістю однієї з провідних його представниць - Люби Яцків (https://taras-palkov.livejournal.com/30982.html). Тому з нетерпінням очікував я появи мозаїк, виконаних на чолі з пані Любою в інтер’єрі храму Софії - Премудрості Божої Українського католицького університету, конкурс на які був проведений в далекому вже тепер 2015 році. І ось, нарешті, в 2019 році в під куполом з'явились перші мозаїки. А кілька місяців тому мозаїки прикрасили вже вівтарну частину храму. Оригінальні, чудові, захоплюючі - усі ці слова не будуть зайвими коли їх бачиш як на фото, так і вживу. Разом з тим, проте, мозаїки викликають низку богословських питань, з якими я спробую розібратися наприкінці посту.
Відвідав я храм Софії-Премудрості Божої у час недільного Богослужіння. Хоч дорога від мого дому і не близька, але проходить через два парки. То чому ж не подолати цю відстань пішки?). Вже перед сами храмом Софії розміщується ще один - такий собі симпатичний дерев'яний Храм блаженних мучеників УГКЦ.
А ось чудова споруда бібліотеки УКУ.
І ще раз фото бібліотеки. але вже разом разом із храмом Софії.
Тепер зайдемо всередину храму. Для більшого унаочнення часом буду використовувати чужі фото, як наприклад це - Івана Станіславського. Взято з https://tvoemisto.tv/news/u_hrami_uku_vidkryly_dlya_oglyadu_unikalnu_mozaiku_svyatoi_sofii_foto_149657.html
У куполі храму мозаїка Христа Пантократора. Над її виконанням майстри Творчого об’єднання Люби Яцків працювали впродовж року.
Вівтарна частина храму де зображена свята Софія у вигляді вогненного ангела (завершена вона була в травні 2023 року).
Мозаїку викладали понад 2 роки, адже це дуже кропітка праця, яку не припиняли навіть у найважчі періоди повномасштабної війни.
«Свята Софія зображена за престолом з євхаристійними дарами. Тут також є символ Святої Трійці. Символ Святого Отця - сім стовпів із дарами Святого Духа, як сім стовпів, на яких Софія-Премудрість збудувала свій храм. Символ хризми - це символ Ісуса Христа», - розповіла головна художниця проєкту мозаїки, викладачка Академії мистецтв Любов Яцків. Цитата з https://tvoemisto.tv/news/u_hrami_uku_vidkryly_dlya_oglyadu_unikalnu_mozaiku_svyatoi_sofii_foto_149657.html
"Хризма" розміщується безпосередньо над престолом.
Обабіч Софії - сім ангельських чинів. Фото з http://surl.li/lgpvm. Кольористика тут не така яскрава, як на моїх фото, зате більш правдива.
У нижньому ярусі композиції представлений квітучий Едемський Сад - Рай, сповнений рослин, птахів і тварин. Фото з http://surl.li/lgpvm. Там же можна докладно прочитати про символіку мозаїки.
З-під престолу Премудрості випливає ріка, що розділяється на чотири русла і зрошує Рай (Бт 2:10). Посередині його - Дерево Життя, що символічно пов’язане і з Мудрістю, і з символом Древа Хресного.
Але придивімся уважно до образу Софії Премудрості Божої. Вона тут поєднує одночасно святу Софію - у вигляді жінки й Ангела, точніше «Ангела великої поради» (Ісайя, IX, 6), що вже є доволі сумнівним, бо як писав відомий православний американський богослов й ієромонах Серафим Ровз у своїй книзі "Душа після смерті": "Також з Євангелія ми знаємо, в якому вигляді є Ангели: Ангел Господній… вигляд його був, як блискавка, і одяг його білий, як сніг (Мт. 28: 2,3); юнак, одягнений у білий одяг (Мк. 16:5); два чоловіки в шатах блискучих (Лк. 24:4); два Ангели в білому одязі (Ів. 20: 12). Впродовж усієї християнської історії Ангели завжди з'являлися у вигляд блискучих юнаків, одягнених у біле. Іконографічна традиція з'явлення Ангелів завжди протягом століть узгоджувалась з цим: зображалися лише такі блискучі юнаки (часто з двома крилами, які, звичайно, є символічними і при з'явленні Ангелів зазвичай їх не видно). Сьомий Вселенський Собор у 787 році ухвалив, що Ангели повинні завжди зображуватися лише в одному вигляді, як чоловіки. Західні купидоні Ренесансу та наступних періодів натхненні язичництвом і не мають нічого спільного зі справжніми Ангелами". Та якби цим обмежилося, то це ще б не було так зле. Але справа в тому, що Софія-Ангел зображена в трьохнімбному ореолі у якому вміщено напис ὁ ὤν - Той що є (див. Йо.8:58). Ці літери чи слова вписані на тлі символічного хреста, що на ньому Богочоловік переніс страсті і смерть для нашого спасіння. Отже, зображення в святилищі символізує не лише Софію і Ангела, але й ще самого Христа!
Фото з http://surl.li/lgpvm
Як вдалося мені з'ясувати, витоки такого зображення Софії походять з Московщини. Вперше такого типу Софію Премудрість Божу зобразили в 1-ї чверті XV ст. в Новгороді.
Далі ікони Софії-Ангела поширилось по усій Московщині. Вдомі зразки такого типу ікон з Ярославля, Вологди, Твері та інших російських міст. В ЖЖ навіть є цілий пост присвячений російським іконам Софії-Премудрості - https://skifos.livejournal.com/38163.html
Ця ікона зберігається в Благовіщенському соборі Московського Кремля.
Ікона Премудрості Божої (Рускій музєй, Санкт-Пєтєрбург)
Більше того, з часом про що пише сторінка у вікіпедії присвячна темі Софії (https://en.wikipedia.org/wiki/Sophia_(wisdom)#bodyContent) у російській православній містиці Софія стала дедалі більше не відрізнятися від особи Богородиці (а не Христа), аж до того, що Богородиця вважалася «четвертою особою Трійці». Такі інтерпретації стали популярними наприкінці дев’ятнадцятого - на початку двадцятого століть, передані такими авторами, як Володимир Соловйов, Павло Флоренський, Микола Бердяєв та Сергій Булгаков. Богослов’я Булгакова, відоме як «софіянство», представляло Божественну Премудрість як «єдиносубстанційність Пресвятої Трійці», що діє як аспект єдиносутності (ousia або physis , substantia або natura ) або « іпостасності» Трійці трьох іпостасей, Отця, Сина і Святого Духа, «що охороняє єдність Пресвятої Трійці». На початку 1930-х років така богословська інтерпретація Софії була предметом гострої політичної суперечки, наслідкої якої став той факт. ,що в 1935 році Російська православна церква засудила таке тлумачення Софії як єретичне.
Якщо російські ікони з догматичної точки зору є сумнівними, то єдина відома українська ікона Софії, що походить із 1812 р., нині вона зберігається у Софіському соборі в Києві, не повинна б викликати ніяких богословських заперечень. На цій іконі зображена Божа Матір Оранта і Іпостасна Премудрість, що втілилася з Неї, - Син Божий. Під Премудрістю, або Софією, розуміється Син Божий, про Якого в Книзі Приповістей Соломонових сказано: "Премудрість створить Собі Дім і утверди стовпів сім" (9, 1), У цих словах міститься вказівка на Христа, Сина Божого, Який у посланнях апостольських "Божою Премудрістю" (1 Кор. 1, 30), а в слові "Дім" міститься вказівка на Пресвяту Діву Марію, від якої втілився Син Божий. Зображення ікони свідчить про виконання цього пророцтва.
Але повернімося до львівської Софії. Якщо порівнювати нашу мозаїку із російськими іконами, то останні хоч навіть і є сумнівними, але УСІ (!) вони містять в медальйоні ще й окрему постать Христа. Дві ці постаті таким чином ніби символізують дві природи Спасителя світу: божественну і людську. Але у вівтарній частині львівської церкви Софії Премудрості Божої над Євхаристійним престолом Христа немає. Є лише Премудрість - Ангел із Христовим німбом. Натомість Хризми вгорі явно замало...
Ну добре, можливо, це якесь окреме бачення авторки. Зрештою, всі можуть припускатися помилок. Але як же так, що такий неоднозначний (я намагаюсь м'яко висловюватися) образ в 2015 році затвердила експертна комісія УКУ? Може помилитися один, але ж не всі! Їм то знань з питань догматичного богослов'я, думаю, не бракує.
Я, звичайно, причин цього затвердження знати не можу, але дозволю собі висловити певні припущення. На мою думку, тут можуть бути дві причини, або поєднання їх обох.
Причина перша. Упродовж останннього часу в УГКЦ і в УКУ зокрема намітився такий собі "орієнталістський тренд"; коректніше висловлюючись - повернення до східнохристиянських традицій, що проявляється і в практиці Богослужінь, наприклад відсутність "Філіокве" в "Вірую"; і в одязі священослужителів (подивіться в неті старі фото українських греко-католицьких священиків і порівняйте їх з нинішніми), і в облаштуванні храмів - в тому ж львівському храмі Софії ви можете бачите кам'яні лави в святилищі, що є характерним для ранньохристинських східних церков, зокрема Каппадокії (https://taras-palkov.livejournal.com/51337.html), наявність клиросів для хору замість галереї, так як це є, наприклад, в православних Румунії чи Греції; і нещодавні зміни в церковному календарі, коли такі свята, як Торжественне поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа та Свято найсолодшого Господа Бога і Спаса Ісуса Христа-Людинолюбця будуть з 2023 року святкуватися як одноденні, без передсвяття і посвяття (http://surl.li/lhsqc). Тож не дивно, що сучасне українське східнохристинське католицьке (багато означень, але всі вони потрібні) малярство й іконописання, хоч і несе в собі серйозний вплив модерного західноєвропейського мистецтва, в основі своїй базується на ортодоксальних зразках. Тому таких "латинізованих" сюжетів, що раніше були притаманні нашій Церкві на зразок Серця Ісусового, яке так любив і шанував наш духовний авторитет митр. Андрей Шептицький чи Серця Марії, ви в творчості тих же сучасних українських майстрів не побачите.
Є лише "сучасна ікона" (хоч, при тому, назвати її у повному розумінні того слова іконою я не можу). Пояснюється же все це тим, що ми ніби-то відновлюємо давню київську традицію. Але, по факту, на жаль, як і у випадку львівської Софії, використовуються (в силу різних причин) російські лекала...
Друга причина. Як можна прочитати у тій же вікіпедії в останньому реченні на сторінці, присвяченій вже не Софії, а Софіології (https://en.wikipedia.org/wiki/Sophia_(wisdom)#bodyContent): Джонсон (1993) і Міхан (1996) помітили паралелі між російською «софіологічною» суперечкою та дебатами про стать Бога в західній феміністичній теології. (!!!)
А тепер подивіться ще раз на фото вівтарної частини і зверніть увагу вже не на мозаїки, а на людину, яка знаходиться у святилищі.
Так, це монахиня. І хоч в Богослужінні вона ще, слава Богу, участі не приймала, але заходила й виходила вона "в святая святих" не одноразово. Отже, з одного боку "ми" повертаємося до традицій, східнохристиянських основ і робимо такі лави як в Каппадокії у 8-10 ст. , а з другого - пускаємо в святилише жінок, хоч ніколи їм там знаходитись не було дозволено... Випадково це чи ні, я не знаю, але "відкритість" УКУ до таких речей є загальновідомою. Принаймні, на місцевому рівні. Тому, можливо (ще раз пишу можливо, бо достеменно цього не знаю), якесь феміністичне бачення авторки мозаїк знайшло своє схвалення з-поміж більшості ліберально налаштованих членів експертної комісії УКУ. Тим більше, що такі тренди на Заході в структурах РКЦ вже давно мають місце і найближчим часом можуть ще й бути узаконеними в рамках т.зв. "шляху синодальності", коли жінкам буде дозволено виконувати функції дияконес. Поки-що тільки дияконес... Зрозуміло, що те, що має місце в житті, знаходить своє відображенні і в мистецтві...
В заключення скажу, що мій пост не мав наміру нікого образити, але Істина одна, а Бог - понад усе!
https://spiritual.ucu.edu.ua/mozaikasofia/ фото пояснення
Додаткова література по темі:
1. https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/75a0639d-575e-487b-b57d-9e006e63111e/content
2. https://s3-eu-central-1.amazonaws.com/ucu.edu.ua/files/2015/05/obraz-sv.-sofiyi-s.-vladyka-i-s.-tymo.pdf
3. http://surl.li/aftjy
відкривати через оперу
4. https://cyberleninka.ru/article/n/obraz-sofii-premudrosti-v-russkoy-filosofii-i-kulture
5. https://cyberleninka.ru/article/n/sofiya-premudrost-bozhiya-v-ikonografii-severa-i-yuga-rossii
6 http://www.vehi.net/florovsky/sophia.html