Монастир Гумор (Mânăstirea Humor) - Монастир Путна (Mânăstirea Putna)
Знову повертаюся до опису своєї осінньої поїздки монастирями Південної Буковини. Поки не буду розповідати про розписані монастирі у Арборі і Сучевиці, натомість розповім про дві останні чернечі обителі, які ми відвідали - Гумор (Хумор) і Путну.
По дорозі до монастиря Гумору, наша група зробила зупинку у містечку Гура-Гуморулуй. У ньому від 2003 р. встановлений пам’ятник уродженці цього містечка видатній українській письменниці Ользі Кобилянській. Народилася вона тут 27 листопада 1863 р.
Нагадаю, що Буковина в цілому заселена майже порівну українцями і румунами (крім цих двох корінних народів значну частку в населенні краю складали також юдеї і німці). За даними перепису Австро-Угорської імперії напередодні І Світової війни, які наводить у своїй книзі «Історія Балкан» Барбара Єлавіч, співвідношення між українцями і румунами складало приблизно 55 до 45. Українцями, за деякими винятками, була заселена Північна Буковина - нинішня Чернівецька область, румунами - Південна Буковина. Північну Буковину приєднали до СРСР у 1940 р., а подальші претензії Сталіна щодо Південної Буковини, як відомо викликали різке невдоволення Гітлера і послужили підготовкою до нападу на СРСР. Далі, що сталося відомо всім :).
В цілому ж українське населення Румунії, а воно крім Буковини традиційно проживає ще на Марамарощині, в Банаті і у дельті Дунаю, майже повністю асимільоване.
Ну, але повернемось до монастирів. Жіночий монастир Гумору є одним з релігійних шедеврів Буковини, що включений до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Монастирю в Гумору майже 500 років. Він був побудований в 1530 р. Воєводою Петру Рарешем і його канцлером Теодором Бубуйогом. Монастир споруджений на місці попереднього монастиря, що був закладений у 1415 р.
Монастир оточений мурами. На території монастиря з оборонних об’єктів виділяється особливо Башта, що збудована за часів правління господаря Василя Лупу (1641 р.)
Монастир Гумору має кілька особливостей, які відрізняють його від інших розмальованих церков Буковини: 1) дещо менший розмір; 2) відсутність шпиля на його хрестоподібному дасі. Ці відмінні елементи вказують на позицію її засновника, який був багатим першим чиновником суду, але не був князем. Тим не менш, ім'я князя Петру Рареша з'являється поруч з ім'ям засновника, Тудера Бубуйога, на написі, що розташований над входом до церкви.
Цей факт підтверджує князівську підтримку місцевих аристократичних ініціатив зі створення нових церков. У той час, коли політична влада була також тісно пов'язана з сильною релігійною позицією, захисник церков і монастирів з'явилася як ключова необхідність успішного правління.
Сама церква триконхова, поєднує готичні елементи з місцевими (православними) елементами.
Крім розмірів і форми даху, церква має ще один особливий елемент - відкритий ганок з аркадами, що позначають вхід до притвору. Натхненний місцевою архітектурою і, можливо, італійською лоджією Ренесансу, відкритий ганок монастиря Гумора був споруджений вперше у Буковині
Головний храм монастиря присвячений Успінню Пресвятої Богородиці, подібно до інших храмів цієї місцевості -в Воронці, Арборі, Сучевиці, Молдовиці, розписаний як зовні, так і всередині. Щоправда розписи зовні потребують реставрації, і вона вже, як бачите по західній стороні церкви, розпочалася.
Розписи монастиря в Гуморф були виконані групою художників, з яких головним був Тома з Сучави, у 1535 році. Про останнього я вже згадував коли описував монастир в Молдовиці. На жаль, частина розписів суттєво пошкоджена. Особливо це стосується північної стіні, де можна розгледіти лише Древо Єссея.
Західна Стіна присвячена сцені Страшного Суду, але тут треба чекати закінчення реставрації.
На південній стіні аналогічно як у Сучевиці і в Молдовиці 24 сцени з Акафіста Богородиці, в т.ч. Облога Константинополя (остання теж під риштуваннями).
Також життя Святого Миколая (у 15 сценах).
і притча про блудного сина (на жаль, не сфотографував).
Апсида традиційно для Буковини розписана - хурувимами, серафимами, пророками , апостолами ,єпископами і благочестивими.
Всередині, нагадаю, фотографувати заборонено. Тому до вашої уваги лише кілька фото.
На склепінні нави представлений Ісус Пантократор, оточений ангелами, пророками і патріархами, а на стінах моменти з життя Спасителя (переважно з циклу Страстей).
З трьох Розіп'ятих, повністю огололений лише нерозкаявшийся розбійник.
Варто також відзначити позолочений іконостас. Не знайшов інформації щодо часу його виготовлення. Тому попробую вгадати - 17 ст.
Намісні ікони.
Наша група. Щоправда не уся. Інші чоловіки чомусь утекли :). Ліворуч від мене - шановна пані Галина (zalgalina).
Монастир у Путні - чоловічий православний монастир, що розташований усього лиш за 2 км від українського кордону. Цей монастир називають «Єрусалимом румунського народу» головним чином тому, що тут покояться останки святого воєводи Стефана (Штефана) Великого мабуть, найулюбленішого і найшанованішого румунського правителя.
У двох кілометрах від монастиря в кам'яній печері трудився його духовний батько - преподобний Данило Пустельник.
З тих пір вже більше 500 років Путна є найважливішим духовним, історичним і культурним центром Румунії.
Згідно з давніми молдавськими хроніками, будівництво монастиря, заснованого Стефаном Великим , розпочалося в 1466 р. і і закінчилося в 1469 р. Огорожі, башти та укріплення були закінчені в 1481 р.
Фото з вікіпедії.
Хоч монастир був зруйноваий козацькою армією Тимоша Хмельницького, все ж обитель відновили між 1756-1760 рр. турботою єпископа Якоба Птунянського.
Монастир у Путні здавен був центром слов'янсько-волоської писемності. Сьогодні в ньому знаходяться багато рукописів, церковних цінностей та інших артефактів. Це, зокрема, Путнянське євангеліє, одним з головних дослідників якого був український філолог Омелян Калужняцький.
Зображення Стефана Великого з Путнянського Євангелія.
Гробниця Стефана ІІІ Великого знаходиться всередині собору Успіння Божої Матері - головного монастирського храму.
Стефан Великий правив З 1457 по 1504 рр. - найтриваліше правління в румунській історії. З усіх Молдавських господарів літопис його єдиного називає царем.
За час свого царювання Стефан Великий здобув перемогу в 34-х з 36-ти боїв за незалежність Румунії. На згадку про кожну перемогу він засновував монастир або споруджував храм. Путна стала першою і найвідомішою обителлю, побудованої святим правителем в 1469 році.
Крім того, Стефан ІІІ відновив в Молодові старі та побудував нові фортеці, в т.ч. й на території нинішньої України - в Білгород-Дністровському й Хотині.
Для зміцнення зв’язків із Україною Стефан одружився з київською княжною Євдокією, з якою прожив чотири роки. Взагалі Стефан Великий був справжнім приятелем українців, гідно оцінював українське населення на землі Молдавії та показав себе визначним протектором української культури.
За це його любив український нарід у Молдавії: українське населення Буковини складало про нього пісні, а згодом влаштовувало прощі до монастиря Путни і Сучави. «Пісня про воєводу Стефана» - це одна з перлин української народної творчості 16 ст. Пісня була записана чеським ученим Яном Благославом.
Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?
На версі Дунаю три роти ту стою?
Первша рота турецка,
Друга рота татарска,
Третя рота волоска.
В турецькі-м роті шаблями шермую,
В татарські-м роті стрілками стріляю,
В волоскі-м роті Стефан-воєвода,
В Стефанові роті дівониця плачет,
І плачучи, повідат: «Стефане, Стефане,
Стефан-воєвода! Альбо ме пуйми, альбо ме лиши!»
А што ж ми речет Стефан-воєвода?
«Красна дівонице, пуймил бих я тебе,
Неровнай ми єси, лишил бих те, миленька ми єси».
Што рекла дівонька: «Пусти мня, Стефане!
Скочу я у Дунай, у Дунай глибокий.
А хто мя доплинет, єго я буду».
Ніхто не доплинул красну дівоньку,
Доплинул дівоньку Стефан-воєвода
І узял дівоньку за білую ручку
Дівонько-душенько, миленька ми будеш.
Детальніше про історію цієї пісні можна прочитати тут - http://www.zp-cossacks.com.ua/glavnoe/najstarisha-ukra%D1%97nska-pisnya.html , а послухати пісню можна у виконанні Михайла Хая.
У своїх грамотах і в себе вдома молдавський воєвода вживав церковно-слов’янську мову зі сильним українським забарвленням. Всі написи по церквах чи гробах, що залишилися від того часу в Молдавії, виконані церковно-слов’янською мовою з місцевими впливами.
Напис церквовнослов'янською на могилі Стефана Великого.
Всього в монастирі у Путні поховано 28 правителів Молдови, більшість з них належать до знаменитої династії Мушатінів. Тут згадаю ще двох, які пов’язані з Україною.
Богдан III Сліпий, званий Кривим, Однооким - господар Молдовського князівства (1504-1517) з династії Мушатів, син Штефана III. У битві з польсько-литовським військом під Козміним на Буковині у жовтні 1497 р. втратив око. Прагненням Богдана ІІІ Одноокого було встановлення мирних відносин з поляками. За зречення Покуття поляки йому обіцяли свою королівну Єлисавету, як дружину. Коли ж поляки не дотримали умови Богдан, Богдан відібрав Покутття, з великим військом напав на Східню Галичину влітку 1509 р. дійшов аж до Львова, пограбував Рогатині і Галич, забравши велику здобич і багато полонених. У відплату поляки, під проводом краківського воєводи Николи Каменецького, напали восени 1509 р. на Молдавію, вигублювали всіх, включно із старии і жінками, спалили і зруйнували при цьому багато міст, подолали Богдана під Хотином. Внаслідок цієї поразки Богдан зрікався Покуття.
Штефан IV Молодий. Нешлюбний син господаря Богдана III Сліпого, після смерті якого став господарем у віці 11 років. Після досягнення повноліття 1522 р. виступив проти великих бояр, стративши у квітні 1523 р. Арборе з синами. Січень 1527 р. був отруєний дружиною в Хотині.
Під час нашого перебування в монастирі саме правилася літургія чи вечірня, то вдалося зоробити ще лише одне фото - іконостасу.
Ще кілька фото Успенської церкви та її декоративного оздоблення.
Про Румунію, сподіваюсь ще колись продовжу. Дякую!