Неаполь (Napoli). Собор святого Януарія
Собор святого Януарія (Duomo di San Gennaro) або, яка звучить сучасна назва собор Успіння Святої Діви Марії (Duomo di Santa Maria Assunta) - центральна пам'ятка Неаполя. Неаполітанський Собор цікавий і як яскравий зразок католицької архітектури, і як видатне місце християнського паломництва.
Собор був закладений в другій половині XIII ст. Карлом I Анжуйським на фундаментах двох стародавніх базилік. Будівництво тривало в роки правління його сина, короля Карла II і закінчилося на початку XIV ст. вже при онуці Карла - Робертсі.
Фасад, особливо уваги не заслуговує, бо був оновлений в кінці XIX ст. Натомість головний портал і леви, що підтримують його колони автентичні, походять з XV ст.
Храм спланований у вигляді тринавового латинського хреста, що розділений 16 пілонами, які в свою чергу складаються з 110 античних гранітних колон.
Нава, довжиною близько 100 м і висотою близько 35 м угорі вкрита багатооздобленою кесонованою стелею з 17 ст.
Апсида собору є результатом перетворень 16 та 18 ст.
Про собор можна багато розповідати, я ж зупинюся лише, як на мене, на найважливішому. Його і так багато :).
В лівомі рукаві трансепту варто звернути увагу на кенотаф Папи Інокентія IV .
Там же можна побачити деякі середньовічні фрески.
У правом рукаві трансепту - «Успіння Пресвятої Богородиці» Перуджино.
В Каплиці святих Тібурціо і Сусанни варто відзначити висомистецький надгробок, кардинала Франческо Карбони.
Крестильная чаша собору з XVII ст.
Одне з найцікавіша каплиць храму - каплиця Мінутолі - шедевр готичної архітектури, яка згадується в «Декамероні». У ній добре збереглися гробниці родини Мінутолі та розписи 12 -15 ст. XIV ст.,
На жаль, я всередину не потрапив. Каплиця дуже рідко буває відчиненою, тоому усі фото здійснені через грати. Про цю каплицю є пост вельмишановної uchitelj, але вона всередину теж не потрапила.
На передній стінці розташована монументальна гробниця кардинала Енріко Мінутоло з початку ХV т.
По ліву і праву сторону від гробниці можна побачити фрески з 15 ст. на тему Страстей Господніх.Подаю тут фрески не згідно євангелської історії, а так починаючи з лівої сторони і зверху вниз.
На останіх двох фото також частково видно дві гробниці. Ліворуч - саркофаг Орсо Мінутоло , праворуч - саркофаг Філіппо Мінутоло.
Ще фото саркафагів, але з вікіпедії. Автор фото Dominik Matus, якому якось пощастило проникнути всередину.
Ще кілька моїх фото.
Хрестоносці.
Обличчя мирян і ченців. Фрагмент якоїсь незбереженої фрески. Це вже фрески бокових стін, які були розписані між 1285 і 1290 рр. Монтаною д'Ареццо.
Для просторової орієнтації фото Sailko з вікіпедії. Я в такому ракурсі не здогадався сфотогрфувати :(.
А далі ті сюжети, які мені просто не було видно, але я думаю тут цікаво їх буде показати. Фото згаданого вже Dominik Matus з вікіпедії.
Розп'яття Святого Андрія. Так саме вниз головою, як св. Петра. А по діагоналі це все протестантські "штучки", які перейняв для Росії Петро І. Ще зверніть увагу на скорпіона.
Мучеництво двох святих
Зустріч свв. Петра і Павла. Яка точна іконографія цих святих!
Забиття камінням Святого Стефана.
Ну, а тепер настало черга розповісти про Святого Януарія. Ще в IV ст. Небесним покровителем Неаполя став св. Януарій, єпископ Беневентський, обезголовлений 19 вересня 305 р. в Поццуолі і канонізований дуже швидко після смерті у 311 р. Нині мощі святого Януарія зберігаються у вівтарі крипти кафедрального собору Неаполя (перебудована в 1497 - 1508 роках). Доступ до них здійснюється за двома сходами з обох боків від головного вівтаря собору і є вільним за винятком часу богослужіння на «верхньому» вівтарі.
У 1964 р. було проведено дослідження мощей, внаслідок якого було встановлено, що кістки належатьчоловікові 35 - 40 років, зріст якого приблизно 1,90 м. Дуже високий чоловік, як на ті часи.
Сама каплиця була побудована в стилі ренесансу кардиналом Олів'єром Карафою в 1497 році, який у цьому році переніс мощі Сан-Дженнаро. Фото з вікіпедії.
У центральній наві крипти можна побачити мармурову скульптуру кардинала Олів'єра Карафи в молитві , яка замовив перебудову крипти.
Найвідомішою реліквією святого є дві скляні ампули, що містять, на переконання віруючих, кров святого Януарія які, яка в наші дні зберігається в сейфі, що знаходиться за каплицею.
З цієї кров’ю пов’язане диво, завдяки якому св. Януарій відомий у всьому католицькому світі. Тричі на рік у суботу перед першою неділю травня - в день першого перенесення мощей Януарія з Поццуолі в Неаполь (V ст..), 19 вересня - в день мучеництва святого Януарія (305 р.) і 16 грудня - порятунок Неаполя від виверження Везувію (1631 рік), кров святого, що застигла ще у IV ст і декілька разів у рік переходить у рідкий стан, а іноді навіть закипає поблизу релікварію з главою Януарія.
Фото з вікіпедії.
Перша згадка про це диво відноситься до 17 серпня 1389 року. І кожного разу це чудо збирає величезну кількість паломників і цікавих.
Вважається, що в той рік, коли цього не станеться, місту загрожують біди. Так, в 1527 році кров не закипіла і в місті сталася страшна епідемія чуми, від якої загинуло 40 тисяч жителів. У 1979 році кров знову не закипіла, і в Неаполі стався землетрус, який забрав три тисячі життів.
Цікаво, що зовсім недавно це чудо крові сталося і не в зазначені вище дні, а 18 листопада 2018 р. під час вшанування в Неаполі 85-их роковини Голодомору. Тоді згусток крові святого Януарія розрідився в руках Глави УГКЦ блаженнішого Святослава. Ось відео з цієї події. https://www.youtube.com/watch?v=ExP1wEjheII
«Чудо крові св. Януарія» є викликом для сучасної науки. Перший спектральний аналіз «речовини з ампул» проведений ще в 1902 р продемонстрував спектр гемоглобіну, отже наявність справжньої крові. Втім проведені недавно дослідження біохіміків на чолі з Луїджі Гарласкеллі вказують, що насправді «диво св. Януарія» може бути віднесено до таких явищ, як тиксотропія, тобто властивість деяких речовин ставати текучими механічних навантаженнях, як наприклад слабкий струс або легка вібрація. Коли дія механічної напруги припиняється, речовина знову застигає. Щось схоже відбувається з кетчупом. На думку Гарласкелі зі співав. це ж саме може відбуватися під час церковної церемонії. Єпископ, який бере ампулу у руки, вільно чи мимоволі струшує ампулу, що містить тиксотропний гель - суспензію гідратованого оксиду заліза FeO (OH), яка відтворює колір і «поведінку крові» починає розріджуватися.
Враховуючи, що навколо Везувію багато в оточуючій природі гідратованого оксиду заліза й до того ж існують чи існували ще кілька подібних чуд, зокрема чудо з розрідженням крові св. Пантелеймона, про що я писав недавно - https://taras-palkov.livejournal.com/30090.html, то з науковцям можна би було згодитися. Зрештою не всі релігійні чуда мають бути правдою. Проте зовсім недавно я наштовхнувся на ще одне пояснення, яке наводять у своїй книжці-путівнику «Неаполитанская Ривьера. Неаполь. Капри. Искья. Прочида» її автори Анатолій Москвін і Сєргєй Буриѓін : «В марте 2005 г. в интерсети появилась статья за подписью А. Рудджери, в которой утверждалось, что тиссотропический гель, полученный группой Л. Гарласкелли, сохраняет свои свойства только в течение двух лет, тогда как застывшая кровь Сан Дженнаро хранится в ампулах уже много столетий. Ученый ответил, что его вообще не интересовала сохранность геля во времени, хотя некоторые образцы выжили около десяти лет. Исследователи так и не ответили на вопрос пресс службы Неаполитанской курии: «Но почему же в таком случае кровь не разжижалась в мае 1976 г. даже после восьми дней ожидания?» В других подобных случаях кровь становилась жидкой еще до вскрытия ковчега с ампулами, например, в Равелло, где хранится кровь св. Панталеоне.»
Відповідей на ці питання немає, так що крапку в цій історії ставити ще дуже рано…
Ще одна візитівка собору - каплиця святого Януарія (оформлення закінчено в кінці XVII ст).
Каплиця багато прикрашена фресками Доменікіно, Ланфранко, Хосе де Рібери і інших, і багатьма скульптурами.Головна цінність каплиці все ж це релікварій з главою святого Януарія.
З 2003 р. в суміжному з каплицею приміщенні знаходиться музей «Скарби святого Януарія», який представляє пожертвування святому в знак примирення, які підносили протягом 7 століть королями, папами і відомими представниками неаполітанської і європейської аристократії. Крім дорогоцінної митри, в ньому представлені дорогі тканини, прикраси, бюсти, унікальна колекція срібних виробів і цінне зібрання живопису.
Думаю, багато хто пам’ятає чудову комедію 1966 р. Діно Різі Операція «Святий Януарій» в якій злочинці викрадають безцінні скарби покровителя Неаполя. Насправді скарбниця святого Януарія жодного разу не була пограбована і вважається багатьма мистецтвознавцями найбільшим у світі зібранням коштовностей.
Кадр із фільму Діно Різі.
Багато у соборі цікавого, але й це ще не все. Зараз оглянемо найстаріша частина собору - так звана базиліка святої Рестітута й найдавніший баптистерій у Західному світі.
Базиліка Санта-Рестітута була колись собором. Споруда нового собору перетворила колишній собор в пересічну бічну каплицю, хоч і надто велику. "Задня" частина Санта-Рестітута була відрізана від основної і стала частиною нового собору, позгодом крайні нави були поділені на окремі каплиці. В результаті в нинішній Санта-Рестітута дуже важко впізнати ранньохристиянську базиліку: вона стала непропорційно широкою, а бічні капели начисто заважають "побачити" те що було колись.
З первісного можна побачити лише лик Спасителя, який дивом зберігся з IV ст. З нього змили наступні шари штукатурки, і тепер, за висловом sibeaster Він строго дивиться на відвідувачів, оточений легковажними бароковими пупсиками-ангелами.
Крім того, в одній з бічних каплиць збереглась мозаїка «Мадонна з Немовлям на троні, зі свв Януарієм і Рестітутою», виконана в 1322 р.
З колишньої базиліки відкривається вхід в найдавнішу збережену частину споруди - баптистерій святого Іоанна (італ. Battistero di San Giovanni in Fonte) з ранньохристиянськими мозаїками.
Баптистерій (доступ - праворуч від вівтаря базиліки) був побудований як частина первісної базиліки святої Рестітута за часів імператора Костянтина I Великого в 343 році. І точно відомо, що баптистерій в Неаполі існував вже при єпископі Северії.(363-412), Таким чином, неаполітанський баптистерій можна вважати за найдавніший у всьому Заходному світі, оскільки був побудований поколінням раніше Латеранської хрестильні святого Іоанна (в Римі).
Склепіння баптистерію і барабан були покриті мозаїкою , починаючи з 5 ст . Тло баптистерію представляє переважний відтінок бірюзово- синього і зеленого кольору, з частинами в золоті . Деякі сцени залишилися, частково фрагментованими.
Купол склепіння прикрашений небом, усіяним золотими зірками , білим і синім, з вісьмома променями, неоднакового розміру, і на якому стоїть монограма Христа ( Chrismon ) між літерами альфа і омега. Над хрестом з'являється рука Бога, що тримає лавровий вінок, зав'язаний двома стрічками, кінці яких розвіваються вліво і вправо.
Золотою рамкою, що оточує ковпак, прикрашені гілки, пальми, фруктові кошики, на яких розміщені різноманітні птахи , включаючи павичів, фазанів, куріпок, папуг.
Чотири символи євангелістів представлені в увігнутих кутових нішах барабана. Орел і бик , на жаль зруйновані, натомість Чоловік і Лев вціліли. Обидва мають три пари крил відповідно до тексту Апокаліпсису Іоанна .
Символічні зображення євангелістів, а швидше священномучеників.
Traditio legis - поширений сюжет: Христос передає апостолам сувої закону
Чудо в Кані. На арках ніш можна побачити молодого безбородога Христа - Доброга Пастиря, а двох маленьких пастухів , що сидять боком.
Ще кілька цікавих надгробків з Базиліки Санта-Рестітута.
Дякую за увагу і Веселих Свят!