Про село 2012
Візит до села цього року був напрочуд спокійний. Протягом трьох тижнів було стійке відчуття, що все йде «за вселенським задумом». Саме зараз я, як ніколи, відчула запах рідного місця, давно забутого з дитинства й юності. Оксамитові хмари і пахуча земля. Як же вона пахне! Чому я ніколи не прислухалась до цього аромату! Хочу забрати його з собою назавжди. Щоранку зустрічала перші промені сонця і насолоджуюся незайманим ефіром. Запам’ятала назавжди, що сили на весь день необхідно брати лише рано-вранці, чим раніше - тим більше натхнення і радості! Без міської суєти, без потоку інформації, без буденних клопотів, я займалася найважливішими речами у світі - готувала для родини, купалася, читала найцікавішу книжку у світі, допомагала по господарству, була наодинці з собою ...
Виявляється, мене оточували завжди дуже добрі сусіди. Вони щедро годували нас смакотою зі своїх грядок, тому самозабезпечувальний збиральницький режим
харчування процвітав майже весь місяць поспіль.
Заняття йогою з дворічною дитиною - найкращий спосіб тренувати, тіло, душу, залізну витримку, рівновагу, обережність і абстрагованість.
