Роздуми про любофф
Коли ти впадеш, я підхоплю.
Я вистелю твоє ложе своїми крилами.
Хай я не вмітиму літати, але пізнаю, що таке любов.
Любов - це повернення до себе.
Це буття собою і для себе через когось.
Це вміння бути собою у комусь, і бути кимось у собі, і мати когось у собі, і бути у комусь.
Любов - це коли ти розчиняєшся у комусь без втрати себе.
Це як цукор у воді. Це - нова якість. Вода - мокра і без смаку, цукор сухий і солодкий. Коли він у воді - це солодка вологість, волога солодкість. Це як сніг - краплі води, заморожені у нетривкі, але неповторні візерунки. І дивлячись на таку красу хіба можна збагнути, що то всього лише крапля?
Це нова якість буття. Нове сплетіння, новий вузол, розв"язання якого неможливе. Можливе лише рубання на шмаття. Жорстке і без повернення.
Я вдихну в тебе сон, коли тобі неспокійно.
Я вилікую тебе, якщо тобі болить.
Бо мої крила - лише для того, щоб стелити тобі постіль.
Бо мої колискові писані тільки тобі.
Бо мої руки тільки для твоїх обіймів.
Завжди і скрізь, що б я не робила, - все для тебе, тобою, і від тебе.
Що б я не думала, все про тебе.
Чим би я не дихала, марила, жила, про що б не мріяла, чого б не чекала і на що б не сподівалася - це ти, ти і тільки ти. Бо без тебе мене не було б. То була б не я. То був би хтось, хто був би мною. Твій початок дав кінець мені і народив мене знову.
Відтак - я - це ти. Не тому, що ми одне ціле чи дві половини. Не тому, що я в тобі, а ти в мені. А тому, що коли тобі болить - мені болить вдвічі більше. Коли тобі радісно, мені вдвічі радісніше. Коли ти кохаєш мене, я сторицею віддаю тобі кохання. Бо ми народжені одне одним з минулого і без нас у нас немає майбутнього. Бо навіть смерті нам нічого боятися. Бо помиратимемо ми разом, навіть якщо хтось із нас буде здатний відродитися у комусь новому...
Я вистелю твоє ложе своїми крилами.
Хай я не вмітиму літати, але пізнаю, що таке любов.
Любов - це повернення до себе.
Це буття собою і для себе через когось.
Це вміння бути собою у комусь, і бути кимось у собі, і мати когось у собі, і бути у комусь.
Любов - це коли ти розчиняєшся у комусь без втрати себе.
Це як цукор у воді. Це - нова якість. Вода - мокра і без смаку, цукор сухий і солодкий. Коли він у воді - це солодка вологість, волога солодкість. Це як сніг - краплі води, заморожені у нетривкі, але неповторні візерунки. І дивлячись на таку красу хіба можна збагнути, що то всього лише крапля?
Це нова якість буття. Нове сплетіння, новий вузол, розв"язання якого неможливе. Можливе лише рубання на шмаття. Жорстке і без повернення.
Я вдихну в тебе сон, коли тобі неспокійно.
Я вилікую тебе, якщо тобі болить.
Бо мої крила - лише для того, щоб стелити тобі постіль.
Бо мої колискові писані тільки тобі.
Бо мої руки тільки для твоїх обіймів.
Завжди і скрізь, що б я не робила, - все для тебе, тобою, і від тебе.
Що б я не думала, все про тебе.
Чим би я не дихала, марила, жила, про що б не мріяла, чого б не чекала і на що б не сподівалася - це ти, ти і тільки ти. Бо без тебе мене не було б. То була б не я. То був би хтось, хто був би мною. Твій початок дав кінець мені і народив мене знову.
Відтак - я - це ти. Не тому, що ми одне ціле чи дві половини. Не тому, що я в тобі, а ти в мені. А тому, що коли тобі болить - мені болить вдвічі більше. Коли тобі радісно, мені вдвічі радісніше. Коли ти кохаєш мене, я сторицею віддаю тобі кохання. Бо ми народжені одне одним з минулого і без нас у нас немає майбутнього. Бо навіть смерті нам нічого боятися. Бо помиратимемо ми разом, навіть якщо хтось із нас буде здатний відродитися у комусь новому...