Поряд з португальским містом Фаро, що з самого півдня країни, є океанский пляж, з якого в перспективі можна побачити берега Африки. На тому пляжу стоїть невеличкий будинок, кімнатка 4 на 5 метрів з усім необхідним і вікном, що виходить на пляж та захід сонця. Вікно - то найважливіша частина будівлі, без нього те все не мало б сенсу. Зате з ним це місце перетворюється в рай, де потрібно жити з коханою людиною і собакою. Бігати зранку, коли сонце лише відкриває свої очі світові, займатись йогою години дві, як мінімум, снідати вівсянкою з різними смачними штуками, зірваними з сусідніх дерев та кущів. Вчитись кататись на серфінгу, зі сміхом падаючи в холодну океанську воду і знов намагатись зловити хвилю. В жаркі години фієсти сидіти в місцевій кавярні з видом на рибацьку бухту, писати смішні історії, пити каву з молоком і жартувати з власником, який постійно підкормлює невідомими місцевими фруктами.
А ввечері спостерігати захід сонця і те неймовірне світло, яке з'являється в цей момент нізвідки і окутує тебе і весь світ навколо. Все перетворюється в білу мглу, окрім пурпурного обладунку сонця, закриваючого свої очі до сну. А ти ідеш по мокрому піску, твоя собака з щасливим лаем носиться навкруги, хвилі співають вічну пісню життя та смерті, хоча це все одно.
В ночі ж, коли небеса перетворюються на покривало з зірок, палити вогнища і жарити на них спійману вдень рибу, вивчати чи то придумувати тисячі сузір'їв і лежачи в обіймах коханого, цілувати вуста та очі, шию та мочку вуха, допоки морфей не вкраде тебе в подорож до інших світів. А тебе сплячу перенесуть в мягку постіль, яка знаходиться в невеличкому будиночку на березі океану недалеко від португальского містечка Фаро, що на півдні країни. І є в тому будиночку чарівне вікно, що виходить на захід пурпурного сонця.