Drezden
Шлях від Ліберець до Дрездена займає 2 години та тягнеться шпалами крізь чеські гори та маленькі німецькі міста, які виглядають не так вже й чисто та доглянуто, як ми звикли думати.
Дрезден зустрів нас вуличним фестивалем та контактною імпровізацією прям посеред дороги. Люди обідали на вулиці під своїми будинками, повиносили столи та лавки, сиділи в халатах та полотенцях, пили каву з булочками. Просто посеред вулиці. Інші повиносили речі, які їм не потрібні та була спонтанна величезна барахолка: книги, дитячі речі, одяг, платівки та купа всього іншого.
Все це дійство було організовано самими жителями цього району, які стверджують, що майже всі вони знайомі між собою)) А народ там мешкає досить цікавий: купа дредатих чуваків та нататуйованих хлопців та дівчат з пірсингами, майжехіппі з дітьми, які бігали всюди і робили що їм хтілось. Ніякого контролю чи поліції, просто такий собі фестиваль однієї вулиці чи одного району, де всі сусіди та друзі. Незвична штука для наших просторів.
А ще гуляння містом та гарний час з братом!)
Ввечері купа танців та музики на вулиці, кіно в двориках на німецькій мові та сама німецька мова. А це окрема розмова! Вона не зрозуміла. І така дивна. І зовсім інша. І не зрозуміла. Зовсім-зовсім! Просто жесть!!
І коли німці говорять англійською, то так важко зрозуміти. Я лише приблизно ловлю сенс того, що вони хочуть сказати... Єдине радує - вони настільки відкриті, що з ними спокійно можна спілкуватись знаками та рухами і чудово розуміти один одного.
Зупинились ми в Дрездені у одного контактного імпровізатора, якого звати Інго і якому 41 рік, хоча на свої роки він не виглядає ні зовні, ні в середині. Живе він в тому районі, де був фестиваль (то хвилин 20-25 пішки до центра міста) в чудовій квартирі з кроватью на другому поверсі, гамаком, величезним балконом та деревяною мебелью й посудом. Увесь вечір ми спілкувались співами та знаками, і це було дуже цікаво. Ледь не заснула в гамаку, хоча.. Поспала там з годинку та пішла в ліжечко))
Зранку за чашкою чая спостерігала у вікно дитячий садочок, який знаходиться прям під будинком де маленькі дітлахи бігають та граються, гуляються за ручки та катаються на крутяцких качельках. Круто бути дитиною тут, якби тільки не німецька мова;)
Роздуплились ми та пішли гуляти містом. Моя найяскравіша асоціація до Дрездена - це Рим. Вони зовсім різні, але в перший момент здались такими схожими.
Здивували аскери в переході, то були оперні півці, скрипаль та балерина - неймовірні чуваки!
А ще багато ходіння та морозиво, центр міста та парк, набережна та маленькі підворотні. А коли гуляли парком, зустріли зайця... Хулі нє! Справжнього зайця, який скакав парком. Скакав! І ніхто не звертався на нього уваги. А він скакав! Треш.
Ввечір був насиченний історією Берліна: починаючи часом перед другою світовою та закінчуючи падінням Берлінської стіни. Такі деталі, яких я ніколи не знала. Такі особливості, про які я ніколи не думала. Німечинна з абсолютно іншої точки зору та кута погляда.
Останній день в Дрездені - день галерей. Їх тут досить багато. Є Altermeister, де виставленні картини старих мастерів. Та Neue Meister, куди ми ходили і де розміщенні творіння сучасних авторів. Не надто сучасних, але все ж)) Дана виставка знаходиться в приміщенні Albertinum, де наряду з нею висталяються мозаїка та скульптура. Все це щастя коштує 8€ на особу, або 6€, якщо маєш діючий студенський, якого в мене нажаль не було.
Ми мали 3 години картин та скульптур: війна, зеркало, дерева, Дрезден, розвалини, переливи, фото, почуття та куча всього іншого.
Порадувала одна дівчина, яка працює там охоронцем. Вона виявилась фанаткою Єлвіса Преслі та сподобала мою сумку, на якій він намальований)) Я б з радістю їй її подарувала, але іншої в мене нажаль немає..
Взагалі виставка насправді крута і дає такий заряд для роздумів та відчутів, що неможливо передати. В кінці кінців я спостерігала таку пульсацію свого мозку, що руками треба було тримати, аби не розлетівся.
А потім сиділи на мосту та гуляли по набережній, ходили та дивились на річку, трошки заблукали і знайшлись. І готували дивну ввечерью та вчили німецьку мову))
Запись сделана с помощью m.livejournal.com.
Дрезден зустрів нас вуличним фестивалем та контактною імпровізацією прям посеред дороги. Люди обідали на вулиці під своїми будинками, повиносили столи та лавки, сиділи в халатах та полотенцях, пили каву з булочками. Просто посеред вулиці. Інші повиносили речі, які їм не потрібні та була спонтанна величезна барахолка: книги, дитячі речі, одяг, платівки та купа всього іншого.
Все це дійство було організовано самими жителями цього району, які стверджують, що майже всі вони знайомі між собою)) А народ там мешкає досить цікавий: купа дредатих чуваків та нататуйованих хлопців та дівчат з пірсингами, майжехіппі з дітьми, які бігали всюди і робили що їм хтілось. Ніякого контролю чи поліції, просто такий собі фестиваль однієї вулиці чи одного району, де всі сусіди та друзі. Незвична штука для наших просторів.
А ще гуляння містом та гарний час з братом!)
Ввечері купа танців та музики на вулиці, кіно в двориках на німецькій мові та сама німецька мова. А це окрема розмова! Вона не зрозуміла. І така дивна. І зовсім інша. І не зрозуміла. Зовсім-зовсім! Просто жесть!!
І коли німці говорять англійською, то так важко зрозуміти. Я лише приблизно ловлю сенс того, що вони хочуть сказати... Єдине радує - вони настільки відкриті, що з ними спокійно можна спілкуватись знаками та рухами і чудово розуміти один одного.
Зупинились ми в Дрездені у одного контактного імпровізатора, якого звати Інго і якому 41 рік, хоча на свої роки він не виглядає ні зовні, ні в середині. Живе він в тому районі, де був фестиваль (то хвилин 20-25 пішки до центра міста) в чудовій квартирі з кроватью на другому поверсі, гамаком, величезним балконом та деревяною мебелью й посудом. Увесь вечір ми спілкувались співами та знаками, і це було дуже цікаво. Ледь не заснула в гамаку, хоча.. Поспала там з годинку та пішла в ліжечко))
Зранку за чашкою чая спостерігала у вікно дитячий садочок, який знаходиться прям під будинком де маленькі дітлахи бігають та граються, гуляються за ручки та катаються на крутяцких качельках. Круто бути дитиною тут, якби тільки не німецька мова;)
Роздуплились ми та пішли гуляти містом. Моя найяскравіша асоціація до Дрездена - це Рим. Вони зовсім різні, але в перший момент здались такими схожими.
Здивували аскери в переході, то були оперні півці, скрипаль та балерина - неймовірні чуваки!
А ще багато ходіння та морозиво, центр міста та парк, набережна та маленькі підворотні. А коли гуляли парком, зустріли зайця... Хулі нє! Справжнього зайця, який скакав парком. Скакав! І ніхто не звертався на нього уваги. А він скакав! Треш.
Ввечір був насиченний історією Берліна: починаючи часом перед другою світовою та закінчуючи падінням Берлінської стіни. Такі деталі, яких я ніколи не знала. Такі особливості, про які я ніколи не думала. Німечинна з абсолютно іншої точки зору та кута погляда.
Останній день в Дрездені - день галерей. Їх тут досить багато. Є Altermeister, де виставленні картини старих мастерів. Та Neue Meister, куди ми ходили і де розміщенні творіння сучасних авторів. Не надто сучасних, але все ж)) Дана виставка знаходиться в приміщенні Albertinum, де наряду з нею висталяються мозаїка та скульптура. Все це щастя коштує 8€ на особу, або 6€, якщо маєш діючий студенський, якого в мене нажаль не було.
Ми мали 3 години картин та скульптур: війна, зеркало, дерева, Дрезден, розвалини, переливи, фото, почуття та куча всього іншого.
Порадувала одна дівчина, яка працює там охоронцем. Вона виявилась фанаткою Єлвіса Преслі та сподобала мою сумку, на якій він намальований)) Я б з радістю їй її подарувала, але іншої в мене нажаль немає..
Взагалі виставка насправді крута і дає такий заряд для роздумів та відчутів, що неможливо передати. В кінці кінців я спостерігала таку пульсацію свого мозку, що руками треба було тримати, аби не розлетівся.
А потім сиділи на мосту та гуляли по набережній, ходили та дивились на річку, трошки заблукали і знайшлись. І готували дивну ввечерью та вчили німецьку мову))
Запись сделана с помощью m.livejournal.com.