не вистачає часу хронічно, на жж особливо. з січня я рабочая женщіна і вічний студент в одному флаконі, ага. хіба останнім часом більш-менш періодично попискую щось в твіттері. загалом оригінальною не буду: дайте людську весну вже нарешті! бо сил більше нема на ці каруселі з тиском, постійно спати хочеться ): про зелено-красиво-сонце-гуляти-сукні- ( Read more... )

цей надзвичайно-насичено-шальоний рік під кінець остаточно набрав таких обертів, що я періодично не встигаю усвідомлювати де я, хто я, і що взагалі відбувається. так от лише за останні 5 днів я встигла розпочати своє нове чвертьстоліття, змінитися не лише внутрішньо, але й зовнішньо, завалити граматичний тест з французької, вчергове втратити ( Read more... )

це потрібно ж мати таку спеціальну карму, аби вже й у варшаві знайомитись з білорусами ) ми з анічкою вирішили трошки розбавити шопена серебряной свадьбой, і це було напрочуд правильне рішення.
тут все настільки добре, що навіть немає що написати. ще би сонця трохи в перервах між дощем, і було би взагалі шикарно.

оця сіро-дощова осінь дуже вчасно співпала з мільйоном справ. навіть не покиснеш трохи у власному соку - ібо дєла. але ж так якось ніяк, що навіть в твіттері нема чого написати. про жж я взагалі мовчу

ітого: 15 діб на сраці за компом, мінімум контактів із зовнішнім світом, два профукані фестивалі, ще жодного разу не змокла під цими тропічними зливами ібо сиджу вдома за компом на сраці, істєрікі оптом і вроздріб, медикаментозне відключення мозку на сон, мінімум розваг і соцмереж, гуглток лише для он-лайн консультацій і ізбранних, гуглсколар, вікі ( Read more... )

на тому березі зігнулося навпіл досить велике дерево. і роздягальня лежить на боці. в озері плавають трупи теж немаленьких таких дерев. третина даху легкоатлетичного манежу світить новоявленими дірами. сезон злив і задухи

після чергового сеансу виправних робіт вихідного дня, відділяючи культурну флору від некультурної, а також нанюхавшись удобрєнія відходів життєдіяльності фауни, я зрозуміла от що. компаньон і фуко - досить кльова компанія на вихідні. більш того - дерріда і навіть крістева - тоже нічьо так

сьогодні, тобто 10 травня, тобто рівно через 3 роки з тих пір, як я отримала права, моя вперше каталась сама. я вперше везла пасажира-камікадзе. ну і я вперше їхала на стоянку затемно, тобто з фарами. здається, я знайшла своє бездонне джерело адреналіну )

протягом доби, 6-7 травня: електричка, база, флора і фауна, доповідь, круглий стіл, перфоманси і відеоромани, розпиття призового фонду, дископляски, знову призовий фонд, пісні під гітару, пісні без гітари, невіртуальна гра-броділка з джек-потом, відбій о пів на шосту, підйом о пів на дев*яту, остаточне звільнення тари з-під призового фонду, автобус ( Read more... )

станом на перше квітня:
крига на озері нарешті скресла. сезонний затяжний дєпрєс усе ніяк.
період активної соціалізації - один жирний мінус. задоволення від спілкування дедалі менше, розчарувань більше. це всьо певно заповєднік, зараза.
а літаки сьогодні навмисне літають над будинком так гучно, да? бо саме зараз мені пріспічіло.
мнє би в нєбо