Язик до... доведе...
Історія трьох індійських пробитих язиків. До Києва кажете язик доводить? Мене до Києва зазвичай везуть, а от язик доводить як мінімум до божевілля, а як максимум до чарівної фрази «роблю, що хочу». При чому чим довший язик - тим глибше божевілля.Я вам так скажу - розмір жіночого язика прямо пропорційній об’єму шаленості у її голові. А якщо жінок ще й три, і у всіх довгі язики, то… То містом цієї ночі гуляє три свободи…
«Три свободы Великого Учения Лайя-йоги:
В уме нет теорий, над которыми следует размышлять.
В речи нет слов, мантр и молитв ,которые бы следовало произносить.
В поведении нет действий и ритуалов, которые бы следовало бы совершать» - Я захоплено читала книгу розумного індійського монаха і дивувалась сама собі - такою розумною в Кам’янець я ще ніколи не їхала. Цього разу в якості подарунка для Наці я взяла з собою три тижні щоденних п’ятипар іноземної філології та ще й свою викладачк уна додачу. Ляля з’явилась у нашому з Нацьою житті несподівано, її до нас приманило моє щастя. За кілька вечорів з пивом та цукерками без п’яти хвилин академік Ляля стала для нас порадником і рятівником - Нацю вона слухала і радила, мене рятувала у горе-університеті, де сама ж викладає. Я ж бо постійно працюю з людьми-акулами, які зазвичай зжирають тебе саме у той момент, коли ти найменше цього чекаєш, я ж бо думала, що гарних людей, крім моєї Наці і ще трійко родичів, вже й не залишилось. А виявилось, що є. Спершу я думала, що загальне збірне уявлення людської доброти, притаманне Лялі - це просто її наївність. Згодом виявилось, що академіками з наївністю не стають. Якщо широта людської душі порівнюється з широтою її посмішки, то подивіться на Лялю. Її душа, хоч і зубата, але ці зуби добре видно всім.
…Ми з Лялею втекли у весну. Втекли по-справжньому, бо про нашу присутність у кам’яному місті знала тільки Наця і її мудра Далай-Мама. У жінок інколи буває такий момент, коли їм треба втекти. Ні, не від себе, і не від людей, а від статусу всемогутньої. Бо коли жінка видряпується трішки вище чоловіка, вона, мимоволі стає всемогутньою. І тоді то з’являється враження, що все і всі навколо намагаються обмежити цю всемогутність, цю свободу. Тоді ж то жінка і починає бунтувати. Вона робить все наперекір навколишньому здоровому глузду. Так зробили і ми. Для усіх Ляля поїхала в Одесу, а я кудись там у робоче відрядження. Добре, що язики у нас довгі, наговорити змогли багато.
…З-за рогу вилетіла фіолетова Мазда. Наця міцно трималась за кермо і дивилась в різні сторони. Вона не встигала.
- Знали б ви, що я їм на роботі наговорила,щоб вони мене відпустили - захекана Наця ніби вибачалась за запізнення - Зналиб ви, що я наговорила вчора Йому, щоб Він відчепився. О, а скільки слухала моя мама… Дівки, коли жінці обмежують свободу, вона руйнує ці перешкоди язиком. Вона просто багато говорить. А ще кажуть, що це погана звичка всіх жінок. Та це спосіб самозбереження! Основний інстинкт, бля…
- Бляяяя, - похитали головами, погождуючись,ми, і ритмічно покручували задницями на сидіннях Націної мазди під ритмічний саундтрек фільму «Рокенрольщик».
-Ам е мен… - вигукували три тонкі голоси підтихеньке жужжаня мотору Мазди. Бо вона теж жінка, вона теж співає. «Ам е мен…»-і в цій фразі був великий шмат нашої гіркої жіночої правди.
Сидячи на м’якому кріслі з келихом мартіні за обідом в будній день, ми розуміли, що втрьох набрехали усім. Сором то який!Який??? По-моєму ніякого… Як казав розумний індієць Лайя-йог, в мові нема слів, які варто було б говорити, в поведінці нема дій, які варто було б здійснювати.Тобто усі наші слова, усі дії не варті нічого, вони просто залишаються десь там на нашій совісті…
- Розумні ж ці індійські чоловіки - гортаючи книгу, сказала я..
- Ага, а їм то що, вони бухають собі, а у маренні їм привиджується Нірвана, поки жінки в цей час пашуть на роботі.Чоловіки там створенні для божества, для обожнювання. Отака собі Азія. А ми - Євразія, у нас краще, бо ми робимо все, що й індійки, але натомість ще маємо хоч якісь жіночі європейські права - з сусідньої кімнати почувся голос Наці. - А вночі, дівки, ми усім покажемо, що таке ми. І нехай вчаться цьому дурні індійські жінки. Бо у нас є своїх три свободи…
Одна свобода тихо мовчала, широко посміхалась і мучила малу собаку, друга бігала по кімнаті, бо ніяк не могла зібрати до купи свої думки, а третя, себто я, ссилаючись на свій довгий язик, дудлила мартіні і грузила всіх своїми індійськими мареннями:
- «Индийцы считают, что если вы родились женщиной, значит, ваша карма сильно испорчена. Женская оболочка есть не что иное,как расплата за грехи в прошлой жизни. Вероятно, это связано с шатким положением замужней женщины. Ее счастье непосредственно зависит от здоровья мужа. Остаться вдовой для индианки - все равно, что быть похороненной заживо. Поэтому индийские женщины до сих пор сжигают себя в погребальных кострах мужей.» А ви б так змогли, дівки?
- Змогли б - три свободи раптово повернули голови у сторону Націної Далай-Мами. Я завжди дивувалась силі, витримці, терпінню та розуму цієї жінки. Розповідати про неї більше я не буду, бо в індійців не прийнята щирість - А хіба вони зараз цього не роблять? А працювати на сім’ю, виховувати дітей, виконувати всю хатню роботу, щоб не дай Будда, не захворів чоловік, бо прийдеться горіти разом з ним, хіба це не самопожертва? Та яка різниця, що згоріти зразу, а що поступово… Кожна друга українка так от поступово згорає. А ваша свобода, дівки, це суща ілюзія. Радійте, поки молоді…
Три свободи на мить заціпеніли. В їх існуванні засумнівались. В очах загорілись вогники гніву - процес згоряння почався…
- А ще вони в Індії язики проколюють, отак -Наряджена, готова до шаленої ночі, Наця висолопила з рота свого довгого язика і усім продемонструвала яскраву причіплену бряскалку. З під широкої посмішки Лялі теж виднілась іграшка, я цокала своєю по кришталевому бокалу, вмочуючи раз-у-раз свій довгий язик в мартіні…
- Якщо жінка руйнує перешкоди язиком, то що робити тим, у кого ці язики вже зруйновані? Тому то індійські жінки так іобмежені, їм просто попробивали язики! Хитрий обман розумних індійських чоловіків! - Ляля розчарувалась у своїх же божевільних здогадках…
- Забий, Стара, усі рани заростають, навіть наскрізні… Ми просто інколи творимо божевільні речі, ми інколи говоримо багато зайвого цим самим довгим язиком. А це говоріння зазвичай призводить до страшних наслідків. То може й порадуватись треба, що язик напівзруйнуваний… - оптимістична Наця вже взувалась. З’явилась наша іронічна посмішка на трьох, наші очі вже горять, ми забудемо сьогодні про пристойність, правила, повчання. «В розумі нема теорій, над якими варто було б роздумувати…» - Хоч індійські чоловіки і бухають, але вчення вони кажуть «нам на руку».
Мудрій Націній Далай-Мамі на восьмий поверх заморгали задні вогники фіолетової Мазди. Вона хитро посміхнулась, бо знала, що сьогодні дівки гальмувати не будуть. Вона знала, що ти вільних язики заведуть бідну фіолетову машину у кожен нічний клуб міста, а коли всі вже закриються, то вони обов’язково поїдуть у цілодобову кафешку на каву… Бо поза об’ємом випитого спиртного, три свободи навіть не матимуть часу випити каву з десертом. Далай-Мама знала, що тієї ночі додому прийде три пари стоптаних підборів, бо дівки не упустять жодної нагоди випробовувати себе на невідомих данс-полах, що завтра у кожної на сторінці в соцмережі з’явиться як мінімум десять нових друзів… Язики ж бо довгі у всіх трьох… Вона це знала, бо навіть не питаючи, хто прийшов, відкрила вранці двері. Мудра, правда?
…Я не хочу довго і гарно розписувати підсумок цієї історії. Між рядків кожен собі зрозуміє своє, і навіть мої вигадані персонажі, і навіть вигадана мною я зрозуміють тут щось своє. Так от моє: свободу у жінки забрати неможливо, її можна з нею розділити. Розділити на двох, на трьох, чотирьох. Головне не обмежувати її і не виставляти перед нею рамки. Якщо вона захоче, то сама собі проб’є той свій язик. А не дай Будда, ви посягнете на її свободу, то… Шерше ля Фам, дорогі! Десь далеко шерше…