нова лірика

[swalllage_kits]

*** 
ти… така барбарисова
така солодка… така…
я б на тобі зависнув:
сидів би, на тебе втикав

я б на тобі залипнув
як оси липнуть в меду
безбашенно, ненаситно
я б тобі вдув

*** 
дорога - також своєрідна нитка між нами

прив’язана за наші пальці - за мій, за твій
серце дороги б’ється і зраджує намір
торкнутися віями вій

дорога - це пташка, це голуб поштовий, лист - я
адресат, адресант - ти. Іноді - навпаки.
сьогодні я буду у тебе, я висію
молочного шляху зірки

і скільки би я не їхав - дорога буде мені цвісти
і квіти ці забуватимуть відцвітати
бо ціль цієї дороги - ти
мета - ти

***
в роті смак твоїх цигарок
шкіра досі пахне тобою:  
ніч минула, тож місяць засвоїв
чергового зникання урок

ми відчули безсоння на дотик
цю тугу пелену, цей надрив
ми - дерева, що вийшли з кори
ми - наповнені медом соти…

…птаха ранку впустила перо, 
ми ж - триватимем кожної ночі:
доки небо ніж місяця сточить
і розсипле ошурки зірок

***
Тріє царі (але двоє - нас)

Живу - в передчутті снігів
Біле - коли немає назв
Коли тиша - як гімн

«Але двоє нас» - тобто ми є
В тій зимі, що вниз упаде
В тій зимі, що уже настає
Де захочемо ми. Будь-де

Це - чудова нагода лишити слід
Впасти у сніг, зім’яти сніг…
Разом чекати як місяць зійде
Разом мерзнути уві сні

Разом грітися потім навзаєм… 
(тріє царі усміхаються з неба,
тріє царі зимовим раєм 
двох нас вважатимуть, теплих)