капець який весняний настрій вже другий день. вірш - минулорічний
афродита
ти Афродита ванної кімнати
виходиш, а піна із запахом чорної вишні
іще лишається на твоїх ніжках
відчиняєш вікно
слухаєш, як ворони
вправляються у тибетському горловому співі
дивишся, як дощ
цей безпорадний плагіатор Поллока
розбризкує прозору фарбу по всьому, зокрема
по чортовому колесі, яке виростає із густих тонких гілок
як різноколірне вистигле сонце
по трубі, яка малює зникоме біле по сірому тлі
як самозаглиблений імпресіоніст
ти ідеш коридором
і квіти розквітають за твоїми кроками
обертаєшся раптом, дивуєшся:
поставила навіщось горщики із фіалками на підлогу
і забула зовсім
відчиняєш вікно
весна заповнює твої легені
кашляєш злегка
і наступного ранку
навколишні дерева вкриваються липким іще листям
і першими квітами
а в зоопарку закохані коні Пржевальського
починають паруватися за місяць до належного часу