Jan 06, 2011 17:02
Морози вряд чи перешкода. Завжди, всюди. Принаймні, не така перешкода, яку здолати важко.
Пригадується одинадцятий клас, зиму, коли ми з Максом ховалися й пили пиво у чужих під’їздах (у своїх негарно - сусіди бачитимуть). Давали знати нелюбов до місцевих забігайлівок (з їх розведеним пивом та сумнівним контингентом) і бажання вберегти зайву копійку. Чи, правильніше, не так зберегти зайве, як просто зуміти за ту ж вартість купити більше пива:) Отже, ми просто завалювали у якусь дев’ятиповерхівку і сідали десь між шостим та сьомим поверхом. Логіка була найпростіша: усі користуються ліфтом, ми можемо лишатися непоміченими протягом довгого часу, а навіть якщо нас помітять, ми просто скажемо, що чекаємо на якогось вигаданого персонажа - значна ймовірність, що люди не знають усіх своїх сусідів. Брали пиво ( у більшості «Сармат світле» - достобіса дешеве, але придатне для вживання, принаймні, так нам тоді здавалося), засідали у якомусь під’їзді і обговорювали справи насущні. А інколи планували справи прийдешні. А інколи просто пили пиво і не заморочувались ні над чим. Бо мороз не був для нас перешкодою, ми находили місця та можливості. Душевно було, зуб даю, душевно.
Лариса Доліна співала, мовляв, важливіше всього прогноз погоди, а все інше - суєта. Та, бо прогноз погоди не суєта, - хуєта.