люблю інстаграм за нові відкриття

( поезії )

Хуан-Бо:
-Листья падают.
-Разве они умирают?
-Люди разве не листья?

Тео-Линь:
-Мысли уходят. Разве они умирают?
-Люди разве не мысли?

(з мережі)

Осінь вмить обсипала все золотаво-червоне листя ( Read more... )

Якби я обирала колір для тебе ( Read more... )

***
small is my land
the width of two hands
sweet is my land
the warmth of two hands

profound is my land
the depth of a life

***
I will think of you very carefully
I will think of you very unhurriedly
I will think when awake when asleep
I will think of you very softly
of you I will think of you
for I am left with nothing but that

(Knuts ( Read more... )

Мой друг скарификатор рисует на людях шрамами, обучает их мастерству добровольной боли. Просит уважать ее суть, доверяться, не быть упрямыми, не топить ее в шутке, в панике, в алкоголе. Он преподаёт ее как науку, язык и таинство, он знаком со всеми ее законами и чертами. И кровавые раны под его пальцами заплетаются дивными узорами, знаками и ( Read more... )

Періодично впадаю у розпач, нічого наче не має змісту ( Read more... )

Уповільнююся
до зупинки дихання.
Цієї ночі
захлинаюся тишею.
Де моє серце?
Наче було - кудись зникло.
Із серцем, знаєш,
якось простіше...
А тепер -
заціпеніння каменя.
Сердечки з хмарин -
і я сумно всміхаюся небу.
"Як твої справи?" -
щиро так запитай мене.
"Наче нічого," - скажу, -
"та сумую без тебе."

ночі особливі й світанки особливі
тому можна зустріти світанок - і йти до сну

( одне ціле )

З Новим роком, мої любі!
Щастя-прещастя від землі до неба, справжнього, крилатого, пронизливо-світлого, і любові, щоб гріла, огортала, обіймала живими почуттями й натхненнями. Бо хто ж, як не ви (як не ми :)) має засвідчити, що є Любов?

Моє серце повниться любов'ю, сподівано-несподівано :) принаймні цього вечора. Про все, що в проміжках, не встигаю ( Read more... )