Вільнюс і портал у 2016
обожежмій! - скажете ви
(чи принаймні сказала б я
якби вийшла з себе
поглянула збоку
зазирнула на екран
перевела здивований погляд на своє аж надто серйозне обличчя
і була б спантеличена з того
що нарешті пишу в жж)
а як не написати, коли - Вільнюс
коли з 2015 у 2016 через це місто
тому хто зна, якою повернулася
яка частина мене залишилася там
і яка частина Вільнюса повернулася в мені до Києва цього разу
не люблю зиму
але Вільнюс змінив і це
насамперед тим, що довелося в останній момент перебронювати хостел
і жити в кімнаті з самими хлопцями
незнайомими мені, не знайомими між собою
шестеро інтравертних інтравертів
і соціальна кімната хостелу - вікнами в землю, підвальний поверх
тому доводилося гуляти
переходити від кав’ярні до кав’ярні перебіжками по 45-60 хв
і це було прекрасно)
Tauro Kalnas
одна з численних гірок Вільнюса
і литовці щиро катаються на санчатах чи пластикових мисках-лопатках, які в нас теж є у супермаркетах
або й на клейонках і пакетах, чого ж)
цього разу я приїхала зовсім випадково
хоча третій раз на рік не може виглядати випадково)))
а було так
друзі зібралися у Вільнюс і сказали: може і ви? "ви" не вийшло, вийшло лише у мене
і було гарно
(а що почалося з "ви" з тієї, здавалося б, безневинної розмови як-святкуватимемо-чи-зустрічатимемо(ся) - хмм, три крапки, досі, вже місяць як - Вільнюс, ти - чи жива істота?? чи це ти втрутився і хочеш цим щось сказати?)
це з мого новорічного вікна - литовські дачі під Вільнюсом
як і в нас:
були собі городні ділянки в союзі республік
приватизували-побудували-живуть
як молода пара друзів-литовців, у яких зустрічала 2016
було так страшенно холодно, до -20С, що з усіх-усіх 10 осіб лише половина зважилися на прогулянку до озера наступного ранку-дня, а інші закуталися і спали
може б і я спала, якби не в Литві, не у Вільнюсі
та ви вже знаєте: у Вільнюсі я зиму люблю)
і вже зі своїми українськими друзями зустрілася ввечері
вони гарна пара із гарним хостелом - і їм менше хотілося гуляти
але цей вечір ми пройшлися до Воріт Світанку - там, удалині і трохи праворуч, найяскравіші
а потім пити гаряче вино у кав’ярні, яка ввечері перетворюється на бар, поруч Французького культурного центру на Didjioji
з улюбленого:
у Вільнюсі особливо замерзає вода
і швидка течія на Неріс несе ці круглі крижини, і під поверхнею переливає воду, наче скельця калейдоскопа
наче перемішує лід у склянці мохіто
мур-мур-муурр- скаже, якщо прислухаєтеся, стоячи на геть безлюдному мості
або майже за містом - біля парку Вінгіс
ще можна блукати в старих районах між дерев’яних будинків
цей район називають Звіринець, колись був зоопарк чи розводили звірів
а зараз реставрують будиночки, зводять нові в цьому ж стилі
(я б і собі збудувала)
ходила зранку в суботу слухати службу до домініканців у старе місто
дуже гарно співав хор
заховалася між литовців
говорила taip, galima (так, можна - тобто сісти поруч мене на лаві) і посміхалася
а коли дійшло до причащання - ні, не моє, може поки
ялиночка на Кафедральній площі - одна з топ ялинок у світі цьогоріч
живі квіти на вікні з крижаними квітами
собор Св.Анни
мій останній день - неділя, 3.01 - і вже більші крижини у понад -20С о 10 ранку (а виглядає, наче щойно по 7.30 у Києві, правда?)
а тут робота і Різдво :)
і захотілося зайти в жж
і дуже-дуже рада була прочитати, що у вас (ви такі молодці!!)
пам’ятайте про свою божественну природу
любіть себе
й інших, як самого себе
гарних світлих днів у 2016
<3
(чи принаймні сказала б я
якби вийшла з себе
поглянула збоку
зазирнула на екран
перевела здивований погляд на своє аж надто серйозне обличчя
і була б спантеличена з того
що нарешті пишу в жж)
а як не написати, коли - Вільнюс
коли з 2015 у 2016 через це місто
тому хто зна, якою повернулася
яка частина мене залишилася там
і яка частина Вільнюса повернулася в мені до Києва цього разу
не люблю зиму
але Вільнюс змінив і це
насамперед тим, що довелося в останній момент перебронювати хостел
і жити в кімнаті з самими хлопцями
незнайомими мені, не знайомими між собою
шестеро інтравертних інтравертів
і соціальна кімната хостелу - вікнами в землю, підвальний поверх
тому доводилося гуляти
переходити від кав’ярні до кав’ярні перебіжками по 45-60 хв
і це було прекрасно)
Tauro Kalnas
одна з численних гірок Вільнюса
і литовці щиро катаються на санчатах чи пластикових мисках-лопатках, які в нас теж є у супермаркетах
або й на клейонках і пакетах, чого ж)
цього разу я приїхала зовсім випадково
хоча третій раз на рік не може виглядати випадково)))
а було так
друзі зібралися у Вільнюс і сказали: може і ви? "ви" не вийшло, вийшло лише у мене
і було гарно
(а що почалося з "ви" з тієї, здавалося б, безневинної розмови як-святкуватимемо-чи-зустрічатимемо(ся) - хмм, три крапки, досі, вже місяць як - Вільнюс, ти - чи жива істота?? чи це ти втрутився і хочеш цим щось сказати?)
це з мого новорічного вікна - литовські дачі під Вільнюсом
як і в нас:
були собі городні ділянки в союзі республік
приватизували-побудували-живуть
як молода пара друзів-литовців, у яких зустрічала 2016
було так страшенно холодно, до -20С, що з усіх-усіх 10 осіб лише половина зважилися на прогулянку до озера наступного ранку-дня, а інші закуталися і спали
може б і я спала, якби не в Литві, не у Вільнюсі
та ви вже знаєте: у Вільнюсі я зиму люблю)
і вже зі своїми українськими друзями зустрілася ввечері
вони гарна пара із гарним хостелом - і їм менше хотілося гуляти
але цей вечір ми пройшлися до Воріт Світанку - там, удалині і трохи праворуч, найяскравіші
а потім пити гаряче вино у кав’ярні, яка ввечері перетворюється на бар, поруч Французького культурного центру на Didjioji
з улюбленого:
у Вільнюсі особливо замерзає вода
і швидка течія на Неріс несе ці круглі крижини, і під поверхнею переливає воду, наче скельця калейдоскопа
наче перемішує лід у склянці мохіто
мур-мур-муурр- скаже, якщо прислухаєтеся, стоячи на геть безлюдному мості
або майже за містом - біля парку Вінгіс
ще можна блукати в старих районах між дерев’яних будинків
цей район називають Звіринець, колись був зоопарк чи розводили звірів
а зараз реставрують будиночки, зводять нові в цьому ж стилі
(я б і собі збудувала)
ходила зранку в суботу слухати службу до домініканців у старе місто
дуже гарно співав хор
заховалася між литовців
говорила taip, galima (так, можна - тобто сісти поруч мене на лаві) і посміхалася
а коли дійшло до причащання - ні, не моє, може поки
ялиночка на Кафедральній площі - одна з топ ялинок у світі цьогоріч
живі квіти на вікні з крижаними квітами
собор Св.Анни
мій останній день - неділя, 3.01 - і вже більші крижини у понад -20С о 10 ранку (а виглядає, наче щойно по 7.30 у Києві, правда?)
а тут робота і Різдво :)
і захотілося зайти в жж
і дуже-дуже рада була прочитати, що у вас (ви такі молодці!!)
пам’ятайте про свою божественну природу
любіть себе
й інших, як самого себе
гарних світлих днів у 2016
<3