~коротка.проза~
це не буде заради реклами, і жодної об’єктивності також прошу не чекати
просто це був правильний час і правильне місце - Київ, літо, 2015, 2й курс короткої прози
цієї весни, прогулюючись із ksurealizm раптово теплішим, ніж звичайно, Києвом, я почула від неї про курс короткої прози від Cicuta Bookshop http://www.cicuta.com.ua і їхньої літературної майстерні Bartleby & Co. http://www.cicuta.com.ua/literary-workshop/
про ціну в 4 тис грн, і про те, що два місяці потрібно слухати лекції про принципи й підходи написання оповідань, власне писати свої оповідання і багато читати: як гарних зразків художньої прози, так і текстів однокурсників.
4-тис-грн за те, що інші люди два місяці читатимуть мої тексти, що викладачі й письменники на курсі ділитимуться своїми оцінками мого вміння писати? що розповідатимуть, як правильно користуватися різними художніми засобами? що потрібно буде багато працювати?
- варто! - подумала так, і хоча й безкінечно вагаючись, написала тестове завдання (оповідання об’ємом до н-знаків).
а коли мене зарахували на курс, просто світилася від радості.
ми займалися двічі на тиждень - у середу ввечері й суботу зранку, абсолютно різні викладачі, і тому підходи їхній й оцінки - різні
деталі можна знайти за лінком вище, і я не переповідатиму
але що варто згадати, то це учасників курсу - кожен така чудова людинка, кожен зі своїм наміром писати, і навіть - зі своєю причиною писати, зі своєю історією взаємодії з текстами
ми пережили разом спекотні дні, поїздки і підключення по скайпу, багато критики і багато заохочення
що мені ще дуже сподобалося, це відкритість нас-учасників
коли ми щиро писали і щиро обговорювали
чесно говорили, коли не могли осилити чи зрозуміти чийсь текст
і не менш чесно, коли текст западав у душу
я поки не написала більше оповідань) але до курсу я взагалі не писала оповідань, ніколи.
і все ж набагато спокійніше і цікавіше тепер користуватися словами, навіть читати книги тепер - глибше задоволення, ніж до курсу
а головне - тепер я ставлюся до слів відповідальніше
бо, як наголошував один із лекторів, про що б ми не писали, ми завжди пишемо про себе, ми пишемо, щоб пізнати себе краще, і ми пишемо свою долю.
п.с. цієї зими буде третя літмайстерня ;)
просто це був правильний час і правильне місце - Київ, літо, 2015, 2й курс короткої прози
цієї весни, прогулюючись із ksurealizm раптово теплішим, ніж звичайно, Києвом, я почула від неї про курс короткої прози від Cicuta Bookshop http://www.cicuta.com.ua і їхньої літературної майстерні Bartleby & Co. http://www.cicuta.com.ua/literary-workshop/
про ціну в 4 тис грн, і про те, що два місяці потрібно слухати лекції про принципи й підходи написання оповідань, власне писати свої оповідання і багато читати: як гарних зразків художньої прози, так і текстів однокурсників.
4-тис-грн за те, що інші люди два місяці читатимуть мої тексти, що викладачі й письменники на курсі ділитимуться своїми оцінками мого вміння писати? що розповідатимуть, як правильно користуватися різними художніми засобами? що потрібно буде багато працювати?
- варто! - подумала так, і хоча й безкінечно вагаючись, написала тестове завдання (оповідання об’ємом до н-знаків).
а коли мене зарахували на курс, просто світилася від радості.
ми займалися двічі на тиждень - у середу ввечері й суботу зранку, абсолютно різні викладачі, і тому підходи їхній й оцінки - різні
деталі можна знайти за лінком вище, і я не переповідатиму
але що варто згадати, то це учасників курсу - кожен така чудова людинка, кожен зі своїм наміром писати, і навіть - зі своєю причиною писати, зі своєю історією взаємодії з текстами
ми пережили разом спекотні дні, поїздки і підключення по скайпу, багато критики і багато заохочення
що мені ще дуже сподобалося, це відкритість нас-учасників
коли ми щиро писали і щиро обговорювали
чесно говорили, коли не могли осилити чи зрозуміти чийсь текст
і не менш чесно, коли текст западав у душу
я поки не написала більше оповідань) але до курсу я взагалі не писала оповідань, ніколи.
і все ж набагато спокійніше і цікавіше тепер користуватися словами, навіть читати книги тепер - глибше задоволення, ніж до курсу
а головне - тепер я ставлюся до слів відповідальніше
бо, як наголошував один із лекторів, про що б ми не писали, ми завжди пишемо про себе, ми пишемо, щоб пізнати себе краще, і ми пишемо свою долю.
п.с. цієї зими буде третя літмайстерня ;)