мить.ясності
Так смішно, що для того, щоб сказати собі "так, це я" і прийняти себе, як я є, мені довелося вже стільки всього перечитати, переглянути, переслухати... Нічого в результаті ж не змінилося в мені: я така ж повільна, зависаю у відчуттях, недостатньо, на мій погляд, активна, все така ж емоційна, занадто тактовна і занурена в себе і т.д. - Тільки зараз це сприймається як "ок, і що?" І нічого))) Ставлення змінилося - і це головне. Приходить усвідомлення, що у мене все є: я-життя-світ-любов, чого іще? Дивно, що багато років триває пошук цієї простої комбінації, цих (і саме цих!) ідеальних стосунків. Справжньої себе. Внутрішнього спокою і балансу. Хоча цей момент, і кожен момент спокою, і кожен момент усвідомлення, осмисленості (awareness) вартує всього пережитого, кожної сльозинки, кожного "не-склалося", як і всього, що вдалося і відбулося - й усього власне перечитаного і переосмисленого. І така подяка богу взагалі за все! Моєму уму навіть хочеться повернутися працювати в офіс, щоб перевірити себе у соціумі *дайте мені людей і ситуацій*