Про те, як жити поза рейтингами
Є такі фільми, які ніби-то мали бачити усі, але на ділі виходить зовсім по-іншому.
Так у мене сталося із стрічкою "Надто крута для тебе" (2010) про яку мені якоїсь між іншим розповів колись kolomoiets, але сісти її подивитися зібралася тільки вчора.
Думала, що це звичайна американська комедія із мінімальним навантаженням на мозкові звивини, але надію вселяла головна героїня у виконанні Еліс Ів, котра так сподобалася у "Перш ніж ми розійдемося". І виявилося, що недарма. Бо деякі моменти у стрічці так просто розставляють по полицях, чому ми у житті так часто тупимо і лажаємо. Тут все зрозуміло як білий день: не вміємо бути собою, не хочемо визнавати своїх недоліків і що головне - не дозволяємо іншим любити нас такими, якими ми є, постійно граємося у якісь порівняння і постійно ж самі від того страждаємо.
Зрештою, я можу довго перелічувати корисні, а головне - правдиві моменти із цієї стрічки, але вона не потребує такого глибокого аналізу - її просто треба дивитися і насолоджуватися усвідомленням того, що все може бути добре, якщо вчасно зняти зі своєї шиї віртуальні зашморги, котрі заважають діяти.
Ну і пори все те філософське, що я написала, - це комедія. Тут направду буде з чого посміятися так, щоб аж плакати. Принаймні мені вдалося:)
Так у мене сталося із стрічкою "Надто крута для тебе" (2010) про яку мені якоїсь між іншим розповів колись kolomoiets, але сісти її подивитися зібралася тільки вчора.
Думала, що це звичайна американська комедія із мінімальним навантаженням на мозкові звивини, але надію вселяла головна героїня у виконанні Еліс Ів, котра так сподобалася у "Перш ніж ми розійдемося". І виявилося, що недарма. Бо деякі моменти у стрічці так просто розставляють по полицях, чому ми у житті так часто тупимо і лажаємо. Тут все зрозуміло як білий день: не вміємо бути собою, не хочемо визнавати своїх недоліків і що головне - не дозволяємо іншим любити нас такими, якими ми є, постійно граємося у якісь порівняння і постійно ж самі від того страждаємо.
Зрештою, я можу довго перелічувати корисні, а головне - правдиві моменти із цієї стрічки, але вона не потребує такого глибокого аналізу - її просто треба дивитися і насолоджуватися усвідомленням того, що все може бути добре, якщо вчасно зняти зі своєї шиї віртуальні зашморги, котрі заважають діяти.
Ну і пори все те філософське, що я написала, - це комедія. Тут направду буде з чого посміятися так, щоб аж плакати. Принаймні мені вдалося:)