Незустріч і незнайомство
Є у Львові один чувак, з котрим я страшенно мрію познайомитися. Відтоді, як вперше його побачила і почула його голос. Уже десь два роки. Я читаю його фб, ми типу там "друзі", але "офіційно" з ним я так і не знайома.
І от сьогодні близько 22 вечора на пішохідному переході біля пам'ятника Данилу Галицькому ми зустрілися. Обоє одночасно прийшли туди різними вулицями і тільки удвох чекали на "своє" зелене світло.
А потім...А потім я вирішила іти за ним. А він чомусь не поспішав і йшов майже нога в ногу зі мною. Вуличні музиканти на Галицькій символічно співали "Файне місто Тернопіль" і я, і він призупинялися, щоб їх послухати.
Він дістав сигарету і закурив. На площі Ринок повернув праворуч і... я переймалася, що втратила його. Але він всього на всього викидав цигарку до смітника.
Але я мусила "не палитись" тому вирвалася вперед, безнадійно сподіваючись, що він йде за мною... І він таки йшов. Щоправда, всього кілька метрів, бо потім рвучко мене обігнав і вирвався вперед. І вже не йшов так повільно.
Я намагалася його наздогнати, але побачила лиш, як він повертає ліворуч біля "Правди Б", а мій маршрут додому тримався далі прямо. І всю дорогу додому я йшла і думала, а що було б правильно: підійти чи не підійти, і так знаючи, що завжди правильний варіант саме той, який стався...
А ми ще зустрінемося, я знаю. just believe.
І от сьогодні близько 22 вечора на пішохідному переході біля пам'ятника Данилу Галицькому ми зустрілися. Обоє одночасно прийшли туди різними вулицями і тільки удвох чекали на "своє" зелене світло.
А потім...А потім я вирішила іти за ним. А він чомусь не поспішав і йшов майже нога в ногу зі мною. Вуличні музиканти на Галицькій символічно співали "Файне місто Тернопіль" і я, і він призупинялися, щоб їх послухати.
Він дістав сигарету і закурив. На площі Ринок повернув праворуч і... я переймалася, що втратила його. Але він всього на всього викидав цигарку до смітника.
Але я мусила "не палитись" тому вирвалася вперед, безнадійно сподіваючись, що він йде за мною... І він таки йшов. Щоправда, всього кілька метрів, бо потім рвучко мене обігнав і вирвався вперед. І вже не йшов так повільно.
Я намагалася його наздогнати, але побачила лиш, як він повертає ліворуч біля "Правди Б", а мій маршрут додому тримався далі прямо. І всю дорогу додому я йшла і думала, а що було б правильно: підійти чи не підійти, і так знаючи, що завжди правильний варіант саме той, який стався...
А ми ще зустрінемося, я знаю. just believe.