...probably be happy
Опісля "Віку Аделайн" я вирішила промоніторити, які ще є фільми із Блейк Лавлі (актрисою, що зіграла Аделайн). Як виявилося, у неї було не так і багато ролей, хоча популярності їй вистачає завдяки серіалу "Пліткарка". Масовий фанатизм навколо цього серіалу мене оминув, хоча я і спробувала рік чи два тому глянути кілька серій. На довго чомусь не затягнуло.
Але я не про те. У фільмографії Блейк знайшовся один фільм із чудовим рейтингом, але дивним описом. Це фільм "Елвіс і Анабелль" (2007). Я вирішила ризикнути і подивитися.
І, якби не ще свіже і сильне враження після "Віку Аделайн", то я б писала цьому фільму такі ж хвалебні оди. А так просто розповім про ще одну нетипову кіно-історію безперечно варту уваги.
Уже порадила його своїй подрузі, яка перед тим порадила мені "Вік Аделайн". Вона вчора подивилася і сказала, що їй сподобалося, а, отже, рейтинги у стрічки ненакручені)
Про що ця історія у кількох словах: про смерть і про любов. Ці двоє, Елвіс і Анабелль, знайомляться у вкрай незвичний спосіб. Її помилково вважають мертвою, а він, якраз тим і займається, що проводжає у світ мертвих. Далі дівчина воскресає і поняття не має, як жити тим життям, яке у неї було до цього. Тож вирішує змінити все: себе, обставини, а за одно і Елвіса, який, можна сказати, її воскресив (як? побачите у фільмі).
З моментів, які ну дуже сподобалися - це спільне фарбування будинку на заході сонця, нічні лежання на дерев'яному мосту, ігри на пляжі та, безперечно, фінальний кадр у соняшниках. Стільки спойлерів, що на мене не схоже, але просто хочу пам'ятати про ці кадри...
