Кінематографічні ліки від самотності
Коли ввечері захочеться пошвидше закутатися в плед і швидко ввімкнути якесь добре кіно, так щоб попередньо не шукати, а вже знати, що хочеш глянути - врятує нова польська комедія "Планета самотніх" .
Стрічка не претендує на унікальність чи особливу оригінальність, але однозначно припаде до серця тим, хто вже знайомий із творчістю режисера Міті Окорна і бачив першу та другу частину "Листів до М." - суперкінохіта у Польщі.
Стрічки цього режисера сповнені простоти, добра та позитиву, тобто того, чого так бракує більшості кінопродукції, котра зараз потрапляє у прокат.
Тому із вдячності за всі чуттєві моменти у цьому фільмі режисеру можна простити трохи задовгий хронометраж у дві години, відверті провисання деяких сюжетних гілок та інші погрішності. Бо у фіналі все, як і має бути, стане на свої місця, хай і з солодкавим, зате кумедним вирішенням усіх колізій цієї історії.
Бо навіть за гарного настрою опиратися чуттєвим моментам цієї стрічки без хоч трохи зволожених очей - неможливо.
Стрічка не претендує на унікальність чи особливу оригінальність, але однозначно припаде до серця тим, хто вже знайомий із творчістю режисера Міті Окорна і бачив першу та другу частину "Листів до М." - суперкінохіта у Польщі.
Стрічки цього режисера сповнені простоти, добра та позитиву, тобто того, чого так бракує більшості кінопродукції, котра зараз потрапляє у прокат.
Тому із вдячності за всі чуттєві моменти у цьому фільмі режисеру можна простити трохи задовгий хронометраж у дві години, відверті провисання деяких сюжетних гілок та інші погрішності. Бо у фіналі все, як і має бути, стане на свої місця, хай і з солодкавим, зате кумедним вирішенням усіх колізій цієї історії.
Бо навіть за гарного настрою опиратися чуттєвим моментам цієї стрічки без хоч трохи зволожених очей - неможливо.