Ла ла Ленд наших душ
Посеред затяжної зими наших широт піти на "Ла ла Ленд" - це як вперше одягнути кеди після того, як врешті розтанули сніги і остаточно став сухим асфальт, це як вперше вдихати повітря після весняного дощу, це як вірити і знати, що все можливо, доки під цим сонцем існують такі мрійники і такі мрії.
Стрічка, яку хочеться розібрати собі на пам'ять як конструктор, носити в кишені і витягати в моменти, коли забракне рішучості чи наполегливості. Барвистий путівник для тих, хто не перестає вірити у своє Щось навіть крізь зневіру.
Діалоги, погляди, рухи, жарти, що западають в саме серце і, сподіваюсь, оселяться там назавжди. Давно, давно не траплялося такого кіно, від якого було б так просто і так добре. Воно про світлий сум життя і про все те, чого не помітили критики, а натомість помітять глядачі, котрі його подивляться.
Стрічка, яку хочеться розібрати собі на пам'ять як конструктор, носити в кишені і витягати в моменти, коли забракне рішучості чи наполегливості. Барвистий путівник для тих, хто не перестає вірити у своє Щось навіть крізь зневіру.
Діалоги, погляди, рухи, жарти, що западають в саме серце і, сподіваюсь, оселяться там назавжди. Давно, давно не траплялося такого кіно, від якого було б так просто і так добре. Воно про світлий сум життя і про все те, чого не помітили критики, а натомість помітять глядачі, котрі його подивляться.