Дев'ятиповерхові хмари

[svetophil]

знову ж переклад з Андрія Родіонова. 
оригінал можна подивитися у Літературній Газеті.

я дуже люблю колір газетний
будинків з околиць, пальців асфальту.
найвіддаленіший район туалетний,
найвіддаленіший райончик спальний.

окрім трьох в усіх сенсах хороших алкоголіків,
що тутки прогулюють життя школу,
усе решта - у вушко голки,
а точніше, у слід від уколу.

будинки дев'ятиповерхові,
оспівані тутешніми рокерами, реперами -
неначе сукні з часів олдових,
заношені маніаками з розхитаними нервами.

вдень тут пусто, люди на роботах,
але можна побачити, якщо придивитися
у густо вкритих пилом бетонних боулінгах
кольорові повітряні кульки дитинства.

дизайнерській думці тут стали на хвіст
коли ще вдавали, буцім любили
не зіпсоване різноманіттям населення міст,
котре теж хтіло любити, і тому дружно пило.

тут квітне фізаліс до зимньої пори,
помаранчеві ліхтарики китайські.
і ковзають діти з дерев'яної гори
коли помаранчеві кульки снігом вкриваються.

ліфт повзе неквапливо по шахті пустій,
маршрутка впевнено під'їжджає до зупинки.
знаєш, спальний районе, я пасую тобі -
я такий же - монотонний і одноманітний.

кольорове сітро у прозорій тарі
продає мені сумна панянка за готівку.
я дивлюсь на дев'ятиповерхові хмари,
я люблю дев'ятиповерхівки.



на знімку: шахта ліфта дев'ятиповерхівки, м. Тбілісі