передосіннє
А потім тебе раптом накриває запах листя, випаленого неслухняним літом, а згодом щедро вимоченого останніми теплими дощами.аромат запашного передосіннього кленово-липово-каштанового чаю, з нотками вересневої свіжості і легкого серпневого смутку. з терпким примаком наближення втрати десь у грудях. втрати світла, невимушеності і безтурботності. це осінь вже потроху смакує свій напій, замріяно вдихає туманні напівтони і здмухує, як неслухняні пасма з чола, крихкі листочки. досить, відтремтіли своє...
до побачення, літо, до нескорого, радісного побачення...
до побачення, літо, до нескорого, радісного побачення...