Прочитано у березні та квітні
Через науково-популярні лекції з тубу читав стати менше, але деякі надбання таки маю:
1) «Неперекладна гра слів» Олександра Гарроса - ідеальний нон-фікшн від автора, якого хочеться назвати швидше європейським, аніж російським. Книга складається з десятка розлогих гонзо-репортажів з елементами інтерв’ю. Довершений стиль, цікаві персонажі, навіть про Прілєпіна можна читати без бажання блювати. Гаррос робив ці репортажі для глянцевих видань, робив настільки добре, наскільки це взагалі можливо. Дуже часто шматки цієї книги хочеться зачитувати, це якісь перлини. І їх крутіться накладається на трагічну долю автора, який кілька років тому помер від рецидиву раку. Думаю, що кожен письменник хотів би мати останню книгу такого рівня. 5 з 5.
2) «А часом дуже сумні» Джефрі Євгінідіса - крутий роман про стосунки і літературу. Студенти середньо-американського коледжу шукають своє місце в житті, закохуються, вчаться і щось там думають про майбутнє. Один хлопець любить красуню, яка закохана в іншого, але у того є свої скелети в шафі. Начебто нічого нового, але від роману не відірватися, текст тримає і хочеться, щоб це тривало вічно. Феєричне закінчення - лише вишенька на цьому надсмачному торті. Закінчивши роман, я одразу поліз шукати, чи, бува, не перекладали Євгінідіса українською. Перекладали, «Середня стать», вийшов у «Старому леві». Вже купив і читатиму. 5 з 5.
3) «Симпатик» В’єта Тана Нґуєна - епос про зраду та революцію. Роман починається з захоплення Сайгону військами в’єтконговців і закінчується втечею вже з соціалістичного В’єтнаму. Між цими двома точками історія чи то зрадника, чи то занадто принципового хлопця, якого доля кинула в жерна одної з найжорстокіших історій другої половини двадцятого століття. На ці події ми, як і більшість світу, звикли дивитися американськими очима, тим більш цінний в’єтнамський погляд. Закінчення роману здається трохи сплутаним, але анітрохи не заважає погодитися, що це є великий роман. 5 з 5.
4) «Мисливець за розумом» Джона Дугласа - нон-фікшин про те, як полювання на серійних вбивць ставало наукою. За книгою був знятий серіал, але фактично для нього було використана лише невеличка частина історій, описаних в книзі. Оповідач, класичний американець, який працює зі страшними речами, але не втрачає ані почуття гумору, ані апетиту. Дуже цікаво бачити, як кожен випадок страшних і, здавалося б, небувалих злочинів, чітко лягає в теорію. Нічого нового, головне вміти бачити за деревами ліс. 4,5 з 5.
1) «Неперекладна гра слів» Олександра Гарроса - ідеальний нон-фікшн від автора, якого хочеться назвати швидше європейським, аніж російським. Книга складається з десятка розлогих гонзо-репортажів з елементами інтерв’ю. Довершений стиль, цікаві персонажі, навіть про Прілєпіна можна читати без бажання блювати. Гаррос робив ці репортажі для глянцевих видань, робив настільки добре, наскільки це взагалі можливо. Дуже часто шматки цієї книги хочеться зачитувати, це якісь перлини. І їх крутіться накладається на трагічну долю автора, який кілька років тому помер від рецидиву раку. Думаю, що кожен письменник хотів би мати останню книгу такого рівня. 5 з 5.
2) «А часом дуже сумні» Джефрі Євгінідіса - крутий роман про стосунки і літературу. Студенти середньо-американського коледжу шукають своє місце в житті, закохуються, вчаться і щось там думають про майбутнє. Один хлопець любить красуню, яка закохана в іншого, але у того є свої скелети в шафі. Начебто нічого нового, але від роману не відірватися, текст тримає і хочеться, щоб це тривало вічно. Феєричне закінчення - лише вишенька на цьому надсмачному торті. Закінчивши роман, я одразу поліз шукати, чи, бува, не перекладали Євгінідіса українською. Перекладали, «Середня стать», вийшов у «Старому леві». Вже купив і читатиму. 5 з 5.
3) «Симпатик» В’єта Тана Нґуєна - епос про зраду та революцію. Роман починається з захоплення Сайгону військами в’єтконговців і закінчується втечею вже з соціалістичного В’єтнаму. Між цими двома точками історія чи то зрадника, чи то занадто принципового хлопця, якого доля кинула в жерна одної з найжорстокіших історій другої половини двадцятого століття. На ці події ми, як і більшість світу, звикли дивитися американськими очима, тим більш цінний в’єтнамський погляд. Закінчення роману здається трохи сплутаним, але анітрохи не заважає погодитися, що це є великий роман. 5 з 5.
4) «Мисливець за розумом» Джона Дугласа - нон-фікшин про те, як полювання на серійних вбивць ставало наукою. За книгою був знятий серіал, але фактично для нього було використана лише невеличка частина історій, описаних в книзі. Оповідач, класичний американець, який працює зі страшними речами, але не втрачає ані почуття гумору, ані апетиту. Дуже цікаво бачити, як кожен випадок страшних і, здавалося б, небувалих злочинів, чітко лягає в теорію. Нічого нового, головне вміти бачити за деревами ліс. 4,5 з 5.