(no subject)
Цвіль з'явилась на нашій планеті понад 200 мільйонів років тому. Спори цвілі непомітні, що дозволяє їм поширюватись всюди. При створенні сприятливих умов грибок почне активно розмножуватися, змінюючи консистенцію того, до чого торкається.
Цвіль проникає в живопис, маніпулює формою, вносить нове значення в діалог автора з глядачем.
Цвіль може як позбавити життя, так і врятувати його. Цвіль - метафора. Мистецтво говорить метафорами. Страждає, сперечається, постійно перероджується.
Антон Логов створює Цвіль, доповнює абстакцію текстами, граючи на струнах візуального сприйняття простору глядачем.
Чи здатні ми зрозуміти, коли цвіль проникла в усвідомлення дійстності крізь призму мистецтва?
Реалії сьогодення вражені цвіллю, світ кришиться, а уламки його руйнують гармонію навколишнього колись спокійного середовища. Уламки врізаються в кожного.
Споглядаючи роботи Антона, ми можемо задатись питанням, чи не вдихаємо вже зараз спори цвілі в свої легені, починаючи непомітно змінюватись, проходячи нові етапи мутації, переосмислюючи те, що відбувається навколо. Цвіль говорить чорно-синіми квадратами, текстами, котрі споріднив зі своїми полотнами автор. Цвіль вириває тебе зі звичної реальності та кидає на сірий мох, переносить зі стану спокою в тривогу. Розмножується в тобі, а потім покидає твої легені та подорожує далі, ти заспокоюєшся.
"Земля ніколи не буде небом", - Цвіль ніколи не дасть те, що ти просив. Проте, можливо, вона дасть тобі те, що так необхідно?
Мистецтво Логова не є м'яким, піддатливим. Воно деформує тебе кожною буквою, поглинає формою. Антон не заграє до глядача зрозумілими образами та контекстами, не полегшує пошук.
Якщо ти готовий поглянути всередину Цвілі, будь готовий до того, що вона змінить тебе.
Цвіль проникає в живопис, маніпулює формою, вносить нове значення в діалог автора з глядачем.
Цвіль може як позбавити життя, так і врятувати його. Цвіль - метафора. Мистецтво говорить метафорами. Страждає, сперечається, постійно перероджується.
Антон Логов створює Цвіль, доповнює абстакцію текстами, граючи на струнах візуального сприйняття простору глядачем.
Чи здатні ми зрозуміти, коли цвіль проникла в усвідомлення дійстності крізь призму мистецтва?
Реалії сьогодення вражені цвіллю, світ кришиться, а уламки його руйнують гармонію навколишнього колись спокійного середовища. Уламки врізаються в кожного.
Споглядаючи роботи Антона, ми можемо задатись питанням, чи не вдихаємо вже зараз спори цвілі в свої легені, починаючи непомітно змінюватись, проходячи нові етапи мутації, переосмислюючи те, що відбувається навколо. Цвіль говорить чорно-синіми квадратами, текстами, котрі споріднив зі своїми полотнами автор. Цвіль вириває тебе зі звичної реальності та кидає на сірий мох, переносить зі стану спокою в тривогу. Розмножується в тобі, а потім покидає твої легені та подорожує далі, ти заспокоюєшся.
"Земля ніколи не буде небом", - Цвіль ніколи не дасть те, що ти просив. Проте, можливо, вона дасть тобі те, що так необхідно?
Мистецтво Логова не є м'яким, піддатливим. Воно деформує тебе кожною буквою, поглинає формою. Антон не заграє до глядача зрозумілими образами та контекстами, не полегшує пошук.
Якщо ти готовий поглянути всередину Цвілі, будь готовий до того, що вона змінить тебе.