Тацяна Сапач (1962-2010)

[sumire_violette]

***

- Послухай, старий,
нам учора обіцяно волю,
сьогодні ж від рання
людьми рясніють майдани,
попереду - радість,
яка наc повік не полишить,
і я назавжди з тобою
попрощатися хочу…
- Послухай, мій хлопче,
вчора зима почалася,
і в білі одежі
вбралися чорні дерева,
ген інеєм вранішнім
ледь присипані прірви,
і холод ховає
повсюди пахощі й сморід -
триватиме так
аж до весняної влади -
тоді на дорогах
відкриються рани старі,
як сонце зірве перев’язки…
На кров і на бруд
перетвориться радість
і вами омріяна воля.
А тут, під землею,
під низькою у плісняві стелею,
крізь морок стіною
блукатимуть відблиски милі,
малої, як жменька,
надії, що жевріє вічно…
… У книжку без палітурки
і без останніх сторінок,
де ви, знавці буремного часу,
жили,
сьогодні я замість закладки
листочок вкладу
красуні-герані,
що схожа на кров і вогонь.

з білоруської переклала Ія Ківа