от як би я вирішила хворіти в понеділок, а не сьогодні, то цілком ймовірно, що цей єдиний за довгий період сонячний, теплий і у всіх розуміннях літній день пройшов би повз мене. а так, увірувавши в силу коньяку, о шостій ранку почалася коротка, але преккрасна подорож на північ
позаду мене зупинка селища лебедівка, а попереду київське море як воно є о сьомій ранку
ялинка! нє, другий рибстан і тут ми купили сазана на обід
взагалі в планах було і на гриби подивитись. ми зайшли в ліс - грибів не існує
а це вже воно прекрасне - "ріжсскає взморьє"
знак рибаку який вийшов в море взимку і не повернувся
море мілке, тобто з мілинами. як мені сказали "шоп коєшо помочити треба з піцот метрів пройти". не пробувала
вирубка
майама, бейба!
так наш прекрасний народ сміття в місцях красивих залишає. місце глухе і віддалене від дороги і цивілізації
пацани просили написати "продається нива. 50 000 грн."
автобусне півсонне. коньяк, акварель, вікно, драбина...
чому "ріжсскає взморьє"? якось ми приїхали туди пізньої осені, тумани і мрячка наводили на думки про фільми тарковського і радянські прибалтійські стрічки. після цього лдишилось тільки пару фоток