мама пообіцяла мені що з дня на день в києві спаде духота і можна буде так гарно гуляти як ото пару днів тому у львові. я не повірила і кожен день переносила всякі справи на післяобід.
на днях пішла в заповідник оленів (той що фотосалон біля мого дому) і як би не духота і розплавленість мязів, то напевне я б з них вимираючий вид зробила, але було так впадло, що лише пару раз бризнула ядом на прилавок і відповзла в прохолоду іншого салону. там машинами і сканерами заправляли шимпанзе, демонстрували як вони гарно банани палками збивають, але в результаті, коли я приперлась забирати замовлення, - ті ж олені, тільки з амбіціями.
і в тему про оленів: пісня нижче мене заїла останніми місяцями(!!!). вона звучить в відео-перебивках на каналі Animal Planet. під ці перебивки ми любимо витанцьовувати хвостами, бо Animal Planet в нас фоново в квартирі працює)))
Click to view
а після оленів я вирішила, що мені поможе тільки мохіто. ром є, тонік не проблема, лайм є і єдине що треба - м'ята.
приходжу на базарчик, довго шукаю ларьки з зеленню де ще не все викупили і от бачу останній букетик в якоїсь тітоньки.
замовляю в неї ту м'яту, вона мені її в пакетик кладе і тут з-за моєї спини такий розчарований голос: "ана паслєдняя.., мята?". я обертаюсь і бачу позаду двох таких моднявих хіпстерів, а тітонька піднімає на голос абсолютно охуївші очі і випалює: "та шо ви з тою м'тою робите, їсьте?!". хіпстери сумно подивились туди де мали б бути броги: "нєт, ми єйо пйом".
і тут музика "а-лилуйа", озарення, піднесення і завіса