Потік свідомості про теперішнє
Британський варіант англійської фонетики якийсь незвичний для мене, особливо, як вони закручують і пом'якшують "ОУ"...
Конячий рік точно буде роком праці. Записалася на курси англійської мови у Британській Раді - і лячно, і трепетно від того, що впряглася у таку відповідальну справу.
Яринка видає перли знову: "Мамо, на наступний рік я не проситиму в Діда Мороза подарунки. Мені вони не потрібні, я єдине в нього попрошу - таке волосся, як у Рапунцель. Він таке бажання може виконати?" "Напевно, ні. Він спеціалізується на подарунках. Про волосся - питання до вищої інстанції". "До Бога?" "Так". Замислилася мала, а коли лягала спати, сіла на ліжко і молиться: "Господи, нічого мені не треба, тільки нехай в мене буде таке волосся, як у Рапунцель..."
Тимофій каже "вибач" не тільки тоді, коли щось накоїв або вередує і розуміє, що це негідно. А навіть тоді, коли хтось образив його, випадково став на ногу тощо. Підходить і каже "вибач" (а має на увазі "проси вибачення, друже").
Найсмачніша Шаурма на Петрівці - до цих східних хлопців завжди величезна черга. А поруч точка з вивіскою "гаряча випічка", і там немає ні черги, ні покупців.
Дивує неестетичність манекенів на базарчиках і в переходах. Шкода тих босих манекенячих ніг у джинсах, що взимку на асфальті холодному стоять, але ще незрозуміліше враження справляє "турбота" продавців - босі ноги манекенів дехто замотує в поліетиленові пакети і перев'язує мотузочкою, щоб пакет вітром не зірвало. Безголових манекенів не сприймаю, тим паче - просто манекенячих ніг без тулуба. А один "витвір мистецтва" мене вразив до глибини душі: ноги з головою (без тулуба), заради реклами штанів і шапок, огидно виглядає, чесно кажучи.
Зима. Дощ. Чоловік хоче морозу і снігу, а я тихенько радію: ура, тепло.
Роботи дуже багато. Самодисципліна - ось моя найбільша потреба на тепер.
Радію успіху своєї авторки Слави Світової - вона вчора побачила верстку своєї книжки мініатюр "Жменька слів для доброго настрою", яку я відредагувала. Це четверта книжка серії "Теплі історії".
Конячий рік точно буде роком праці. Записалася на курси англійської мови у Британській Раді - і лячно, і трепетно від того, що впряглася у таку відповідальну справу.
Яринка видає перли знову: "Мамо, на наступний рік я не проситиму в Діда Мороза подарунки. Мені вони не потрібні, я єдине в нього попрошу - таке волосся, як у Рапунцель. Він таке бажання може виконати?" "Напевно, ні. Він спеціалізується на подарунках. Про волосся - питання до вищої інстанції". "До Бога?" "Так". Замислилася мала, а коли лягала спати, сіла на ліжко і молиться: "Господи, нічого мені не треба, тільки нехай в мене буде таке волосся, як у Рапунцель..."
Тимофій каже "вибач" не тільки тоді, коли щось накоїв або вередує і розуміє, що це негідно. А навіть тоді, коли хтось образив його, випадково став на ногу тощо. Підходить і каже "вибач" (а має на увазі "проси вибачення, друже").
Найсмачніша Шаурма на Петрівці - до цих східних хлопців завжди величезна черга. А поруч точка з вивіскою "гаряча випічка", і там немає ні черги, ні покупців.
Дивує неестетичність манекенів на базарчиках і в переходах. Шкода тих босих манекенячих ніг у джинсах, що взимку на асфальті холодному стоять, але ще незрозуміліше враження справляє "турбота" продавців - босі ноги манекенів дехто замотує в поліетиленові пакети і перев'язує мотузочкою, щоб пакет вітром не зірвало. Безголових манекенів не сприймаю, тим паче - просто манекенячих ніг без тулуба. А один "витвір мистецтва" мене вразив до глибини душі: ноги з головою (без тулуба), заради реклами штанів і шапок, огидно виглядає, чесно кажучи.
Зима. Дощ. Чоловік хоче морозу і снігу, а я тихенько радію: ура, тепло.
Роботи дуже багато. Самодисципліна - ось моя найбільша потреба на тепер.
Радію успіху своєї авторки Слави Світової - вона вчора побачила верстку своєї книжки мініатюр "Жменька слів для доброго настрою", яку я відредагувала. Це четверта книжка серії "Теплі історії".