Тимкові 2 роки (завтра)
Називає кольори, частини тіла, в оббігу має вже досить багато слів.
Просить мультики про потяги і машинки.
Любить як у слінгу їздити, так і у візочку.
Поки жадібний (всі іграшки гребе собі, і по-більше, ділитися не хоче).
Соковито, дзвінко і яскраво сміється.
Ядуче плаче і кричить голосно.
Розуміє, що таке "куток" і "виховна ложка".
(Якось зробив збитка, я підвищила голос, почала сварити, а він каже: "Мамо, виховна лозька! Бий по попі!")
Яринка дуже любить його, а він її, сумують одне без одного, а коли разом - весело граються.
Захоплення в нього власне чоловічі - машинки, потяги, автобуси; машинками їдить, але часом годує машинку кашою і вкладає спати в колисочку.
Часто уявляє себе левом, гарчить і повзає рачки, а іноді й сам боїться того ж таки лева (вбачає його під письмовим столом, у темному коридорі тощо).
Поки що він не позбавився від жіночого роду в самоозначенні, адже досі називає себе "ляля" (і найменував себе сам так, коли, в 1 рік, я поставила його біля дзеркала, він побачив себе там, зрадів, здивувався і сказав: "О! Ляля!" Коли ж питають "Як тебе звати?" Відповідає: "Тимко". А в щоденно-побутових справах він "Ляля": "Ляля пісяля", "Ляля паля" (впав), "Ляля дяліся колінце" (вдарився колінцем).
Моторний, верткий, швидко бігає, самостійний, може безстрашно відбігати на велику відстань від мами і не заплаче, падає, встає, обтрушує руки - і біжить далі (хіба вже сильно вдариться, то може хникнути і прийти, показати ручку, ніжку мамі, щоб пожаліла).
Вільно говорить до людей у транспорті, вважаючи їх своїми друзями-знайомими. Хоча, не до всіх (у нього якийсь свій барометр оцінки людей, яким можна довіряти, і яким ні).
Лягає спати - замість традиційного прохання "моню, моню" може сказати: "Мамо, дай молока пити, молока хоцю".