(no subject)
Примітки
після того, як експерименти з атомом добили радянський союз (ідеологічне поле було зачищене, а нового придушення повстань сідно-європейсьиких національних еліт не сталося, як було циклом 10-12 років в ЧехоСловаччинні й Угорщині, під невтручання “глобальних гравців”) - сталось переосмислення населенням історичної ролі радянського союзу й духу червоного мілітаризму, а ідейні пустоти були зайняті вестернізованою «м’якою силою» та підйомом усіх національних рухів кінця 80-х, що на Балканах й Кавказі призвело до з’яви архаїки у межплемінних-міжетнічних стосунках. Україну це все в 90-х якось обійшло, попри намагання й спроби чогось замутити в Криму (а на Донбас просто не доїхав Бородай, бо з сокурсниками-придністровцями був зайнятий пасіонарним всплеском аж у самій Москві, яку загасили силовики з провокаторами руками армії, авторитет армії добили кейсом «вбитих журналістів-гонгадз» та невдале ним плануванням взяття Грозного, не кажучи вже про правозахисний бік та геноцид русских під бомбами в чеченських містах - у 90х цьому виправдання не було, а з кінця 90х-початку 2000х наслідки дій силовиків по репресіям цивільного населення в Ічкерії призвело до сплеску фанатичних настроїв серед молодого покоління - з якого надалі получився тероризм, модний на той час у світі по кінообразам арабських фундаменталістів, відтак Росія була «на одній нозі» з вестернізованою ноосферою, яка сама ж лаяла американську мілітащину, а росіяни свою мілітарщину не розслідували, а лаяли американщину).
Україна мовби 30-20 років перебувала «у консервуванні» поза глобальними сценаріями, навіть замутити силовикову диктатуру у Кучму обламалось об містичні й немістичні смерті високопоставлених кадрів, з подальшим використанням «ПЛІВОК МЕЛЬНИЧЕНКА» усіма зацікавленими сторонами, які не могли не робити вигляд шо вірять кожному п’яному матюкливому слову як наказу до дій.
А ще була альтернативна реальність, де б усе нахуй вибухнуло
І не було б потім «проблем» ані з Україною, ані Білоруссю, ані частиною Росії, яка б швидше за все уплила би на Азію й не мала сил та засобів гібридно участвувати в конфліктах Арменії, Азербайджану, Осетій, Грузії, Молдови з Придністров’ям (а ще вся техніка й арсенали у республіках в яких концетрували другий ешелон вторгненя в Європу по планам радянських військових - вже би були надовго непридатними). Але якби невеличкий локальний ядерний викид всього-навсього підняв би національні востання через «шумиху на западє», то була б Прага й Будапешт з «миротворцями». А якби у японців не сталось «Хіросіми» по їхньому власному мілітаристському «уіцраору», вони б не вестернізувались, не переосмислили б свою поведінку й не породили стільки антивоєнного мистецтва, зокрема й аніме, яке зайшло західній культурі бо показувало західну культуру у незвичній оптиці
;-)