Непоєднуване: Гірози Треті, стокерівщина та святі дари неясного походження
той самий вайб "гірозів третіх", в яких дизайн нагадує кінофентезі 50-х років з пам'ятними пластиліновими циклопами
https://gravityfalls.fandom.com/wiki/Clay_monsters
у 3D уже настільки вдалі рожі вже не получались, пластилінове мистецтво накладає свої особливості на міміку
Facebook post
Click to view( 18+//ні, краще 23+ )
оригінал чи копія- не завжди має значення, питання тут скорше у чесності перед самим собою:
"никаких: и низкий палисадничек с кустом золотых шаров, и кривые стены, их дерево и кирпич, и какой-то, кажется, стул со сбитой перепонкой, стоявший у забора без особой причины, были свои, сразу стали мне родственники. Тут, говорили они, тебе сюда. […] Взять на память было решительно нечего. Да и не надо было никаких сувениров - до такой степени я вспомнила под этими окнами всё, с таким чувством высокой, природной точности я догадывалась о том, как тут у нас было устроено, как жили здесь и зачем уезжали. Двор меня, попросту говоря, обнял. […] Что-нибудь неделю спустя мне позвонил саратовский знакомый и, смущаясь, сказал, что перепутал адрес. Улица была та, номер дома другой, простите, Маша, мне страшно неловко. И это примерно всё, что я знаю о памяти».
Такая творческая, изобретательная память - обратная сторона «низовой» мемориальной политики, которая часто сводилась к самостиранию: чем меньше ты заметен, тем больше шансов, что тебя забудут предать забвению, забудут стереть твой след, а то и тебя самого. Еще из Степановой: «Занятно, как подумаешь, что существенная часть усилий моих бабушек и дедушек была направлена как раз на то, чтобы оставаться невидимыми. "
звідси https://www.moscowtimes.ru/2024/11/21/otsvetlogo-buduschego-klampovomu-proshlomu-a148262
Reply
music: S.T.A.L.K.E.R.: Clear Sky - Soundtrack - Red Forest at Night / Tunnels (amb04)
виправленя, пропущене слово після "из-за", там мався на увазі пережитий досвід 13 р. літ назад: " ...кончился на просветлении и "влезании в апокалипсис", из-за [чего] интерес к духовным книгам закрылся (ибо перерос), а появилось изучение постапокалиптики, в том числе и "эгрегора" столкерства именно как постсоветского постядерного осмысления катастрофы советско-человеческой эволюции..."
неодноразово писав що після попси просвітлення і музичних закордонних телеканалів, разом з високими істинами і красотами модних кінохфільмів - після всього цього єдиним "відчуттям дому" стала чогось думервейвна романтика гри двотисячних про Чорнобильську зону, після якої відкрив для себе панкову українську музичку (Скрябін 1989-1999) перших тринадцяти років після радіаційної катастрофи, дійшовши до Колезького асесора в 2021 коли став накладати на кіно 1992-го "Прізракі Ада" з каскадерськими рожами що такі рідні для тої безбарвної реальності "вмерлих вісімдесятих", яку спіткав з 2006-2007.
Так от, оце відчуття дому гарно тут описано, на порівнянні з "хіпстерським дизайном" Наукового дослІдницького Інституту й білими халатиками продвинутих сучасних людей модного світу, відмінного від "замерзлого часу" Чорнобильської зони:
так вот. Ну так вот.
Така карма й відчуття, "егрегор" що виник на місці здохлого червоного мілітиразиму що не зміг вчасно провести подавлення еліт Польші й УРСР по угорському сценарію-56. Імхо/Imho
Reply
Leave a comment