Коли я ще в постгеймерськім-постфентезіписьменицьким світогляді, прямо зі академічних бібліотек по руїнам Мохеджо-Даро й пошукам різної віманіки-шастри в інтернетах, став навідувати «Пташиний ринок» заради маніфестування зоозахисно-волонтерського елементу, вирівшивши молодістю помогти форуму Молодіжної Ліги Захисту Тварин по серйозній темі перекупок й міф0/казкомислячого обивательського населення, мовби в «нагадування» про нещодавно серйозні пошуки/сни/захоплення в однім куренівськім кафе духом 80-90х (а тої радянсько-ностальгічної й первіснокапіталістичної епохи мені згодом ще часто-густо зблизька аж надто попадалось допоки не вник до ньюейджу й закордонної музичної попси каналів у 2009-ому...) в самий час коли зайшов шолі набрати гарячої води для щенят/котенят (можливо, якраз тих що гинули у клітках мафіозної популістки-перекупки відомої як «Мальвіна»...зоозахисна молодь не сприймала такої спроби акту добра бо це створювало «рекламу» пофігістичній мафіозній на смертях зайвих тварин системі, ну а я всіх намагався перехопити-переагітувати хто ніс позбутися тягаря своєї безграмотності й безвідповідальності, адже міфи в народі «що діти й куди» завжди сприймалися на віру якщо хотілося)на кафешному телевізорі побачив зернисті кадри боллівудського фентезійного кіно з «віманошастровим» бутафорним «танком», що врізався уночі у якусь фортечну стіну й з'являвся культурний міфологічний арійський (чорновусий) герой у позолоті індійського міфологічного обладунку. Щось таке, як майже насмішка на мої ще недавні самозайняті розкопи справ «богів,героїв,чудовиськ» по всім усюдам й прадревнім епохам.[та й таке]Але, на той час, нічого надихаючого підсвідомість на конспірологічні пошуки по тій темі більше не сприймалось, як до того встигло відпасти бачення себе у письменницькому (фентезійному) світі та сприйняття геймерських ігрожурналів. А там, згодом, в 2012 і «духовність!» по нью-ейджистськи відпала (хоча недочитані книги Бердника продовжував відшуковувати й сприймати, попри наїв, а от відфоткані на виставці кагебешні матеріали про дисидента якось не сприймалися, просто вивісив фоткою й не вникав що там понакалякували далекі від прозрінь та спрямувань держслужбовці).
по вказаному тагу наслуханого-заасоціюваного у хворобливій пам'яті є ще мюзік часів зникання «геймерських інтересів», коли сталося переключення на бомжів та різних нещасних, що самі попадались геть усюди, притягувались, як пізніше виходило з тваринами у біді. Отакі діла.