До Варязького моря-9
До Варязького моря-9
***Танкова дивізія генерала Бурдейного прорвала тактичну смугу оборони радянських військ і вирвалася на двадцять кілометрів вперед. Противника перед танками вже немає, повертай праворуч, повертай ліворуч, йди в будь-якому напрямку і зустрічайся з такою ж дивізією, яка ударила на сусідній ділянці - і будуть “Канни двадцятого століття” десь в районі Луги чи Пскову.Але щоб вийти на оперативний простір потрібно спочатку переправити танкову дивізію через ріку Велика - єдину серйозну перепону на її шляху.
Правий берег ріки Великої, тим часом, залишався в руках радянських військ. Українські війська не встигали вийти на оперативний простір, а радянські не могли завдати контрудару - ріка пролягла між ними поділяючим рубежем, нічийною “смугою”, яка роз’єднувала противників.
На другому році війни між Українською Державою і Радянським Союзом навіть великі ріки перестали були серйозною перепоною для воюючих армій. Проте коли в бою порушується рівновага сил, для того, хто обороняється потрібен природній рубіж, здатний хоча б якось убезпечити війська від несподіваного удару. Резерви росіян знаходилися досить далеко від переднього краю. Вони зараз прискореним маршем рухалися до Великої, але будуть не скоро. Реальною силою в руках радянського командування був тільки 23-й мотострілецький полк НКВС - він дислокувався в районі Острова.
Полк мав у своєму складі чотири мотострілецькі батальйони, артилерійський дивізіон, протитанкову батарею та танкову і автотранспортну роти. Мотострілецький батальйон - три стрілецьких, кулеметна і мінометна роти, взвод протитанкових гармат ЗІС-2, автотранспортний взвод. Артилерійський дивізіон - гаубична і дві гарматні батареї. Всього в полку нараховувалося шістнадцять танків Т-34, шість 122-мм гаубиць М-30, дванадцять 76-мм дивізійних гармат ЗІС-3, п’ятнадцять 57-мм протитанкових гармат ЗІС-2, двадцять чотири 82-мм міномети БМ-42, тридцять шість 50-мм мінометів РМ-41, шістдесят станкових кулеметів СГ-43 і сто сорок чотири ручних кулемети ДП-27. Автотранспортна рота полку і автотранспортні взводи батальйонів могли підняти відразу весь полк, тому він і називався мотострілецьким. По суті такий полк був з’єднанням, рівноцінним стрілецькій бригаді.
Розташований в другому ешелоні, полк, завдяки своїй мобільності міг швидко зайняти позицію на правому березі ріки Великої, закриваючи дільницю, на якій противник спробує форсувати цю водну перепону. Піхоту, якщо вона переправиться на підручних засобах, мотострілецький полк легко може намотати на гусениці своїх танків, для переправи ж важкої техніки потрібно відбити плацдарм на протилежному березі і навести понтонний міст. Навіть коли вдасться захопити плацдарм, це справа не однієї години: поки понтонні частини підійдуть до місця форсування, поки наведуть міст - не одна година спливе. За цей час полк встигне спихнути піхоту противника назад, у річку, і дочекатися підмоги - танкових частин, які дислокуються в глибині оборони росіян. Тому прорив українських танків до річки особливої тривоги у радянського командування не викликав - час для ліквідації загрози у нього був.
Все це добре розуміли в штабі Вісімнадцятої армії, коли планували прорив Двадцять четвертої танкової дивізії до єдиної серйозної перепони - ріки Великої. Важливим було зберегти темп руху і випередити росіян. Дивізія генерала Бурдейного темп витримала і до десятої години вийшла до берега Великої.
План форсування ріки був таким: танкова дивізія підходить до ріки Великої, на її західний берег. Власні і придані дивізії артилерійські підрозділи займають позиції і готуються відкрити вогонь по виявлених на східному березі цілях. Під їхнім прикриттям ріку форсують розвідувальні підрозділи: розвідувальний батальйон дивізії і розвідувальні роти трьох танкових і механізованого полків.
Це перша хвиля. Задача - переправитися через Велику, вести бойову розвідку в північному напрямку, затримати підхід рухомих частин радянських військ до місця переправи дивізії.
Слідом за розвідниками - друга хвиля форсування; механізований полк на плаваючих гусеничних бронетранспортерах. Задача механізованого полку: захопити і утримати плацдарм на східному березі Великої, забезпечуючи переправу третьої хвилі форсування: трьох танкових полків по дну ріки.
В третій хвилі десять танкових батальйонів. Всього має бути триста п’ятнадцять танків Т-44М.
Після цього танки вже нічого не стримуватиме, вони рвонуть на північ, розвалюючи систему тилового забезпечення Червоної армії. В результаті росіяни кинуть свої танки без палива і гармати без снарядів, радянські війська без доладного тилового забезпечення покотяться геть, до Ленінграду і Новгороду.
Та спочатку механізовані батальйони 24-о полку мають переправитися через ріку Велика.
...Пахне розігрітою сонцем смолою, травами і відпрацьованою соляркою. Тут панують запахи землі та бойової техніки. Колона першого механізованого батальйону 24-о механізованого полку перелісками рухається до водного рубежу. Праворуч від першого батальйону точнісінько такими ж перелісками висувається другий механізований батальйон полку. Ліворуч - третій механізований батальйон.
...Кожен батальйон має по тридцять п’ять плаваючих бронетранспортерів МТЛБ-БТР. Бронетранспортер є подальшим розвитком тягача-транспортера МТЛБ, який використовувався в якості піхотного бронетранспортера з початку війни. За рік бойових дій машина пройшла жорстке випробування справжніми бойовими діями, вона позбулася своїх “дитячих хвороб” і в Харкові була створена нова її модифікація спеціально, як броньований транспортер для механізованої піхоти. Це гусенична машина, призначення якої транспортування піхотинців до поля бою і вогнева підтримка їхньої атаки або посилення оборони. Для цього бронетранспортер озброєний великокаліберним кулеметом і захищений лобовою бронею в 20 міліметрів і бортовою в 14 мм. Він слугує транспортом для піхотного відділення з десяти бійців.
Задача у батальйонів проста: форсувати ріку Велика, захопити плацдарми на правому березі і дати можливість танковим полкам Двадцять четвертої танкової дивізії переправитися через ріку Велика. За рікою танки вирвуться на оперативний простір і їх уже ніхто і ніщо не зможе стримати.
Попереду батальйонів механізованого полку вже діяли розвідувальний батальйон дивізії і розвідувальні роти трьох танкових і механізованого полків. Це перша хвиля форсування.
Розвідувальні підрозділи Двадцять четвертої танкової дивізії озброєні плаваючими танками і бойовими розвідувальними машинами. Плаваючий танк зроблений вже в ході війни на базі бронетранспортера МТЛБ, він озброєний 57-міліметровою гарматою та кулеметом і має таку саму броню, як і бронетранспортер. На даху моторного відділення танка можна переправляти мотоцикли розвідників. Бойова розвідувальна машина була розроблена ще до війни і випускалася невеликою серією для військових випробувань.
Розвідувальний батальйон танкової або механізованої дивізії має в своєму складі роту плаваючих танків, всього сім машин, дві розвідувальні роти по сім БРМ в кожній і одну БРМ в управлінні батальйону. Кожна розвідувальна рота танкового або механізованого полку має взвод розвідувальних танків з трьох машин, два розвідувальних взводи по три БРМ в кожному і одну БРМ в управлінні роти.
Шлях розвідникам та механізованим батальйонам торують: дві артилерійські бригади - корпусна і армійська, артполк Двадцять четвертої дивізії і два дивізійні артполки Двісті тридцять четвертої механізованої дивізії та корпусний полк, ракетні дивізіони Двадцять четвертої танкової і Двісті тридцять четвертої механізованої дивізій, а також полкові батареї систем залпового вогню...
Перелісок змінився широкою галявиною, гул дизельних двигунів накочувався і глушив шелест минулорічного листя і трави, голосне дзюрчання і плескіт води. Темна під крутим берегом, до середини вона поступово висвітлювалася і знову темнішала біля протилежного берега. І по силі голосу води відчувалося, яку шалену силу дали червневі дощі цій зазвичай тихій, напівсонній річці. Саме на це її багатоводдя вирішили покластися росіяни, сподіваючись зупинити просування частин української армії.
На рубіж ріки спішно висувався мотострілецький полк росіян і генерал Бурдейний, знаючи, що тут відбуватиметься головне, перемістив свій спостережний пункт на одну з берегових висоток.
В першій хвилі - 19 плаваючих танків і 43 БРМ. Слідом за розвідниками йде друга хвиля.
Першими до краю води підійшли плаваючі танки. Головний танк, розкидаючи гусеницями пісок в боки, з ходу пірнає у воду. На пару секунд він ховається в піднятій хвилі, з’являється на поверхні і, струшуючи з себе воду, прямує до берега, залишаючи за собою пінний слід. Хвилі не сильні і екіпаж танку веде вогонь з гармати прямо на плаву. Позад нього розвертаються віялом інші танки. Слідом за ними бойові розвідувальні машини розвідувальної роти третього танкового полку стрімко домчали до ріки. Вони, по-качиному задираючи корму, скочувалися зі стрімкого берега, збурюючи воду, і вигрібали навскоси проти течії, виходили на стрижень, де їх підхоплювала течія і несла до протилежного берега. Відбійна течія, утворена внаслідок багатоводдя, хватала машини і виштовхувала їх від берега на перекат.
Збуривши гвинтами білі буруни, бойові машини рушили по поверхні води, ведучи вогонь на плаву. Своїм вогнем танки і БРМ розчищають дорогу плаваючим бронетранспортерам, які йдуть за ними. А поряд вода від близьких розривів ворожих снарядів стовпами здіймається, заливають хвилі оглядові прилади, креняться на борт броньові машини.
Спостережний пункт комдива - зигзаг окопів на схилі висоти. Бойові машини розвідників вже ввійшли у воду. І тут стривожені вигуки штабних офіцерів змусили командира дивізії взятися за бінокль.
Протитанкова батарея противника, поставлена саме проти цього перекату, встигла зайняти позицію і вичікувала на свою жертву. Генерал мовчки спостерігав за ротою: передові машини наблизилися до східного берега, водії відчайдушно боролися з відбійною течією, намагаючись зачепитися колесами за ґрунт, до того, як їх винесе під приціли російських гармат. Боротьба виявилася даремною - двом екіпажам залишалося лише плисти за течією - прямо в вогненну пащу. Там їх очікував пристріляний перекат...
Росіяни знають: переправити три сотні танків на східний берег Великої без мосту неможливо. Понтонно-мостовий батальйон може підійти до ріки через три-п’ять годин, для наведення мосту потрібно ще чотири-вісім годин. Всього у розпорядженні росіян буде половина доби, аби вибити з східного берега десант і скинути зі свого берега українську піхоту назад у воду.
Було сподівання, що прорив танкової дивізії через передову лінію оборони росіян буде стрімким і вони не встигнуть підтягнути до цього водного рубежу якісь значні сили.
В основному це сподівання справдилося, але на правому фланзі до берега ріки зміг вийти стрілецький батальйон і почав окопуватися. Висунута на берег протитанкова батарея, придана батальйону, встигла обстріляти розвідувальну роту 3-о танкового полку і два взводи роти відійшли на західний берег, втративши свої бойові розвідувальні машини. Розвідники ж обстріляного протитанковими гарматами взводу пострибали з броні в мутні, виром закручені струмені, пробивалися до обривистого берега, чіплялися руками за мокру слизьку глину, за коріння дерев, що звисало з обриву, за корчі та притоплені кущі. Вони, то вискакуючи з води, то провалюючись в підводні ями по саму шию, рушили назустріч потоку, туди, де на похилий схил мали вийти машини лівофлангового взводу розвідувальної роти першого танкового полку. Попри втрати, розвідники виконали свою задачу - ворог відчув ціну втрачених хвилин. Батальйон росіян ще не встиг окопатися, а йому на голову вже звалилася відразу рота. І нехай це була не піхотна, а розвідувальна рота, вона за своїм значенням зараз перевищувала ціну двох повнокровних піхотних батальйонів.
На цій ділянці переправа перейшла в форсування [1] водної перешкоди...
Поки росіяни воюють з розвідниками, гусеничні бронетранспортери механізованих батальйонів ламають прибережні кущі і, не збавляючи швидкості, влітають у воду в стовпах дрібних бризок. На тому березі - грім і гуркіт, вогонь і дим. Артилерія б’є по східному берегу, прокладаючи шлях піхоті. До протилежного берега - кілька десятків метрів і ледь перші машини пірнають у річкові хвилі, артилерія переносить вогонь у глибину. Простором над рікою володіє вогонь і гуркіт. А верткі приземкуваті машини зачепилися гусеницями за землю, ось уже вони виходять на берег. Стрибають з броні піхотинці...
Тепер настала черга йти на східний берег Великої танкам.
...Олексій Бурдейний воював з перших днів війни. В жовтні сорок другого його бригада підтримувала частини територіальної дивізії, яка обороняла плацдарм на березі Десни. Російське командування прикладало всіх зусиль, аби скинути нашу піхоту в річку. Танки Т-44 потужні машини, вони могли б бронею своєю прикрити піхоту, але вони на лівому березі знаходилися. Як допомогти горопашній піхоті? Для наведення поромів та мостових переправ потрібен тривалий час, та й вразливість їхня від ворожого вогню велика. І тоді його танкісти вирішили переправляти танки по дну. Найбільш підходив брід біля села Литки, але його глибина вдвічі перевищувала норми, допустимі для танків - вода повністю закривала корпуси машин, вихлопні труби, наполовину ховала башту.
Його танкісти знайшли спосіб.
В танках всі люки і жалюзі задраїли клоччям, просякнутим солідолом, промасленими брезентовими килимками. Вихлопні труби подовжили брезентовими рукавами. Повітря в двигуни поступало через відкриті люки башт. Механіки-водії вели танки наосліп, по командам командирів машин, що стояли в баштах. За вісім годин були переправлені два батальйони - шість десятків броньованих машин.
Досвід тієї переправи не пропав даремно. На другому році війни українська промисловість перейшла на військові рейки і давала фронту ту техніку, яку вимагала армія. В сорок третьому році українські війська вели широкі наступальні операції. І в ході їх танкам доводилося долати водні перепони. Вже в листопаді сорок третього року в серію пішов вдосконалений танк Т-44М - подальша модифікація танку Т-44.
Крім більш потужної 105-міліметрової гармати танк мав і спеціальне обладнання для подолання водних перепон по дну - ОПВТ [2].
Броньові машини зосереджені на майданчиках герметизації. Танкісти одягають ізолюючі протигази - з водою жарти кепські, розслаблятися не можна. Ніби здута автомобільна камера, лягає на плечі кожному дихальний мішок, на грудях прилаштовується гофрована коробка. Все разом і є ізолюючий протигаз. На випадок затоплення танку можна дихати у воді. Але танки - техніка надійна. На навчаннях такого ще не траплялося. І всі в душі сподіваються - в бойовій обстановці також нічого не трапиться.
- По місцям! - Танкісти швидко займають місця в бойових машинах.
Закриваються люки. В шоломофонах команда: “Заводь!”, різко рявкає і рокітливо реве потужний дизель. В триплексах танкісти бачать, як рушила, витягуючись на дорогу, колона танків.
Остання зупинка. Ззовні два мелодичних, як передзвін годинника, удари молотком по башті: все, герметизація повна. Тепер повітря поступає в машину тільки через одну-єдину трубу. Ну, рушили...
З залитого сонцем лісочку, який зеленів віддалік від річки, виповзли три танки. Наглухо задраєні від гарматних стволів до жалюзі, з високими, як зелені колони, трубами над баштами.
За першими машинами по всій ширині переправи вийшли з укриттів танки і швидко пішли під воду. Не раз танкісти Бурдейного водили свої машини назустріч ворожому вогню, не раз язики полум’я лизали броньове скло, не раз смерть дивилася їм у вічі. Зараз вона обернулася мутнуватою річковою водою.
Плавно підходять машини до краю води, ось вона ринула на броню, затанцювали, ходять ходуном хвилі, підбираються до триплексів. Промайнула на рівні очей сталева гладінь ріки і ніби світло-жовтою шторкою закрило оглядовий прилад. Швидко темнішає ця шторка, стає, як ніч, густо-чорною. Погляду немає за що зачепитися, немає орієнтирів, очі ніби зав’язані.
Але танк йде не наосліп. Механік-водій не зводить погляду зі стрілки спеціального приладу - гіронапівкомпасу. В шоломофоні голос начальника переправи: “Так... так...” танк по дну ріки йде вірно.
Труби, які живили машини повітрям, різали річкові хвилі, як перископи підводних човнів.
Ось чорнота в триплексах світлішає. І раптом ринуло світло в середину танка: берег в диму та розривах, атакуючі танки і блакитна даль горизонту. Танк виходить з води, тепер пробити гумову заглушку ствола бронебійним пострілом, скинути трубу, гармату і башту зі стопорів, гармату вниз. В диму бою око навідника і командира танку шукає ціль.
- Осколковим, прямо, окремий кущ, кулемет в окопі... - В шоломофоні навідника лунає голос командира...
Перші машини виходять на берег і з ходу вступають у бій, а у воду входять все нові і нові танки. Танкові батальйони дивізії генерала Бурдейного долають водну перепону по дну.
Тепер вже було не зупинити піднятої сигналом бойової сили. Рух цей з кожною хвилиною набирав силу і Двадцять четверта танкова дивізія потужним струменем вливалася в загальний потік.
Що чекало їх попереду?
Цього, окрім посвячених в плани командування армії штабних офіцерів, ніхто не знав. Знали лише одне: потрібно бути готовим до всього. Танки йшли по дорогам, дотримуючись маршової швидкості. Важкими смерчами слід за ними котився пил і коли б не ці, сіро-чорні чадні шлейфи за кормою танків, самохідок, бронетранспортерів, їх було б здаля важко оком виявити: броня машин, задраєних по-бойовому, скоро зробилася нерозрізненою від кольору того пилу, крізь який вони пробивалися, звершуючи свій безупинний біг. Для танкістів, по суті, молодих хлопчаків, закритих гарячою від руху бронею, світ зробився однозначним, звузившись до меж того, що вони бачили в оглядові прилади.
А там, за триплексами броньового скла, нескінченною стрічкою розгорталося одне і теж саме: клубочився, обрізаючи видимість, пил, а земля, здиблена рухом, то розмашисто злітала вгору, як на гойдалці, то стрімголов падала донизу. І вони вчилися шостим солдатським відчуттям осягати сутність цього бойового руху, бачити більше, ніж можна було бачити крізь приціли, перископи та оглядові прилади, і ні на мить не втрачати відчуття землі, над якою нерухомим лишалося одне тільки небо, що все більше знебарвлювалося в жаркому мареві довгого червневого дня.
[1] Форсуванням називається подолання водної перешкоди, протилежний берег якої обороняється противником. Подолання водної перешкоди без бою називається переправою.
[2] ОПВТ - обладнання для підводного водіння танків.