між
здається, я забагато себе присвячую цьому місту. місту, яке встигла вже трохи полюбити, але яке навряд чи любить мене. у окремі миті мучить навіть сумління, що десь там мій рідний і бруківчастий, потрісканими тротуарами і балконами, що падають, базарний і натурально напівтуристично-елегантний-напівгопниківський.. Львів. так, він такий, а ви який думали?:)) кавовий?:))) ну є трохи, ок)..а сумління мучить і через те, що щодня роблю щось і борюсь за щось хороше не в ньому і не для нього.. а для людей, яким начхати навіть на самих себе, не те що на те, що навколо них. втім, можливо, це ілюзія, адже, ясна річ, не все так погано.
а, може, не забагато присвячую себе цьому місту, а навпаки - замало присвячую себе тому, іншому. моєму. зі всіх сил намагаюсь не сприймати його як турист (а до цього йде) і не втратити тонкого відчуття його справжньості. з усіма цими обдрипаними брамами і зламаними кодовими замками, з усіма цими вивісками все по 2 грн і аптеками та секондами, що нівечать фасади, з усіма його брехливими місцевими чиновниками і вбитим сервісом, і з феноменально при цьому процвітаючим туристичним бізнесом.
шкодую, що не виставляла квітів на балкон і підвіконня, як всі львів"яни в центрі. і соромно, що мрію приїхати і винаймати як турист квартиру. бо все мало би бути інакше. зрештою. все мало бути інакше. і могло бути інакше.
а тепер що залишається. чекати потеплішання і їхати, щоб місити традиційне львівське весняне болото на потрісканих троутарах, ходити по хліб і молоко у "наш магазин", вгадувати-згадувати код на брамі до будинку друзів на Шпитальній, а проходячи повз незакриті брами в центрі, відчувати сирий запах львівської весни.
12.02.2012.
а, може, не забагато присвячую себе цьому місту, а навпаки - замало присвячую себе тому, іншому. моєму. зі всіх сил намагаюсь не сприймати його як турист (а до цього йде) і не втратити тонкого відчуття його справжньості. з усіма цими обдрипаними брамами і зламаними кодовими замками, з усіма цими вивісками все по 2 грн і аптеками та секондами, що нівечать фасади, з усіма його брехливими місцевими чиновниками і вбитим сервісом, і з феноменально при цьому процвітаючим туристичним бізнесом.
шкодую, що не виставляла квітів на балкон і підвіконня, як всі львів"яни в центрі. і соромно, що мрію приїхати і винаймати як турист квартиру. бо все мало би бути інакше. зрештою. все мало бути інакше. і могло бути інакше.
а тепер що залишається. чекати потеплішання і їхати, щоб місити традиційне львівське весняне болото на потрісканих троутарах, ходити по хліб і молоко у "наш магазин", вгадувати-згадувати код на брамі до будинку друзів на Шпитальній, а проходячи повз незакриті брами в центрі, відчувати сирий запах львівської весни.
12.02.2012.