мої внутрішні балкони
я вже дуже люблю Київ та просто люблю інші міста, але
іноді нелівів"янам так складно пояснити деякі речі.
вони мені здаються і все життя здавались елементарними. аж тут ось виявляється - ні)
ну ось, скажімо, коли я розказую, що в моєму дитинстві в таке-то свято всі сусіди в будинку виходили на балкон четвертого поверху дивитись салют, людин мене не розуміють)))
вони не можуть уявити, бо не знають, що у Львові в центрі багато будинків мають внутрішні балкони, літерою П.
і ще пояснюю інколи, чому я кажу "парадний вхід" і "чорний вхід",а не просто "під"їзд" чи "парадне" - бо у Львові багато будинків і в них квартир у центрі мають по два входи - чорний і парадний...
а мені, своєю чергою, одного разу на якійсь відкритій лекції про невідомі та цікаві місця Києва стало дуже дивно і навіть десь смішно, що присутні на лекції люди робили круглі очі, коли чули про будинки,збудовані колодязем. а я з подивом дізнавалась, що в інших містах України таких будинків буквально одиниці)
начебто такі маленькі побутові дрібниці,але коли вони випливають, я розумію, що не так просто пояснити іншим те, що було для мене природнім все життя, і що які ми всі різні. що у кожного з нас свої внутрішні балкончики і чорні ходи. своя внутрішня архітектура... і не лише зовні.
іноді нелівів"янам так складно пояснити деякі речі.
вони мені здаються і все життя здавались елементарними. аж тут ось виявляється - ні)
ну ось, скажімо, коли я розказую, що в моєму дитинстві в таке-то свято всі сусіди в будинку виходили на балкон четвертого поверху дивитись салют, людин мене не розуміють)))
вони не можуть уявити, бо не знають, що у Львові в центрі багато будинків мають внутрішні балкони, літерою П.
і ще пояснюю інколи, чому я кажу "парадний вхід" і "чорний вхід",а не просто "під"їзд" чи "парадне" - бо у Львові багато будинків і в них квартир у центрі мають по два входи - чорний і парадний...
а мені, своєю чергою, одного разу на якійсь відкритій лекції про невідомі та цікаві місця Києва стало дуже дивно і навіть десь смішно, що присутні на лекції люди робили круглі очі, коли чули про будинки,збудовані колодязем. а я з подивом дізнавалась, що в інших містах України таких будинків буквально одиниці)
начебто такі маленькі побутові дрібниці,але коли вони випливають, я розумію, що не так просто пояснити іншим те, що було для мене природнім все життя, і що які ми всі різні. що у кожного з нас свої внутрішні балкончики і чорні ходи. своя внутрішня архітектура... і не лише зовні.