я пишу про часи, коли не було навіть гтока, була лише аська та й то, особливі розмови велись або вживу, або в переписці. коли мейли були влане ЛИСТАМИ, епістоляром, а не технічним перекидуванням ділового листування. та і не про листи власне пост. а про людей, які лишиличсь у минулому, хоча в реальному житті вони іноді і досі поруч фізично - інколи навіть на відстані всього лише 100-150 метрів. але тим не менше, вже чужі. і що в цьому немає нічого страшного. що це життя.
дякую головне - переступити на ту вищу сходинку, на котрій ти вже не дуєшся, не ображаєшся. не паришся, що ви більше і вже давно не спілкуєтесь, що ви вже чуджі люди. вопшем, забити на все це - трохи потребуж часу і "медитувань")
Comments 13
Reply
Reply
Reply
нафіга ?
от взяв і "опошлив"
таку душевну тему)
Reply
та і не про листи власне пост.
а про людей, які лишиличсь у минулому, хоча в реальному житті вони іноді і досі поруч фізично - інколи навіть на відстані всього лише 100-150 метрів. але тим не менше, вже чужі.
і що в цьому немає нічого страшного. що це життя.
і при чому тут соцмедіа, взагалі не про це мова..
Reply
хто це на 150 метрах чужий?
Reply
Reply
рада, що написала і відчула не "в повітря"
Reply
Reply
головне - переступити на ту вищу сходинку, на котрій ти вже не дуєшся, не ображаєшся. не паришся, що ви більше і вже давно не спілкуєтесь, що ви вже чуджі люди. вопшем, забити на все це - трохи потребуж часу і "медитувань")
Reply
Reply
нехай все буде класно у нас всіх
Reply
Leave a comment